Там і там ми знайдемо вихід — вʼю із Володимиром Місечком
Без усілякої особливої мети узяли і поговорили про юридичний бізнес із Володимиром Місечком — керуючим партнером фірми Місечко і Партнери. А фірмі цій вже 16 років, на секундочку.
Діма: В інтервʼю Юргазеті є такі слова: “я не товаришую з клієнтами. Колись один з них запропонував мені звертатись на «ти», адже ми вже 7 років знали один одного. Я відповів «Ні», оскільки у нас є певні зобов’язання: «У Вас є запит, який я повинен вирішити. Якщо я цього не зроблю, то вже не буду для Вас товаришем.”. У Спілці мертвих юристів токсично-юридична атмосфера взаємостьобу, тож звернення на ви, тим більше з великої літери означає те саме, що “Шановний” у Львові. Спробуймо на ти?
Володимир: Так, з колегами можна на ти.
Д: Фух. Це було найскладніше питання. Далі буде простіше. Кілька разів у матеріалах для Юргазети ти називав свою фірму бутіком. Але на сайті я не бачу особливо ніякої спеціалізації. Тож мені ви більше схожі на дуже маленьку фулсервіс фірму. Я не правий?
В: Складне питання, я відверто не памʼятаю, щоб я називав себе бутіком. Ми ніколи не обмежувались виключно однією практикою, тому маленька фулсервіс фірма це буде більш правильне визначення.
Д: А-ха ха, відчув себе Данилом Мокриком (був референс на ось цю потужну журналістику) на секунду. І справді не називав, але я прочитав вашу із Дарʼєю статтю про бутики і автоматом спроєктував це на вас.
В: Давно це було, і це, мабуть, більше була її подача, я особисто ніколи себе так не позиціонував. Є те, чим ми не займаємось, але в більшості ми завжди відкриті для клієнтів.
Д: Ви існуєте на ринку з 2009. Можна сказати, ви мастодонти. Але я до свого сорому дізнався про вас лише рік том через публікації кількох вакансій у Службі розшуку. Розкажи, які етапи пережила фірма за ці мільярди років еволюції?
В: Так, з травня 2009 року, 16 років вже. Різні етапи, але стабільні, я один, відповідаю за все сам, і одному піднятись десь трохи вище складно. На деяких етапах були партнери, але це були тимчасові зміни, хоча я б не відмовився від партнерства, бо інколи ти не в змозі винести все сам один.
Д: Ну от власне. Я бачу по сайту, що ти до 2014 працював сам; принаймні, у розділі “Команда” на сайті майже ніколи не було нікого, крім тебе. У 2014 прийшов Антон Луковкін. Далі поступово почали зʼявлятися люди. Я так розумію, зараз у тебе лише один партнер — Станіслав Скрипник?
В: Так, Антон, так само як і Станіслав, це мої колеги по Лавринович та партнери, де я працював до 2009 року, до речі гарна команда в нас була. Антон не довго затримався, коли [Костянтин] Пільков (теж наш колега) став суддею Верховного суду, він перейшов до Cai & Lenard. Станіслав це близький мій товариш, ми пропрацювали більше року разом, зараз він працює у Hillmont Partners. Щодо команди, то якщо взяти 16 років, то нас максимально було десь 10, а в середньому 6-8 людей.
Д: Чому, як гадаєш, у тебе не склалося із довготривалими партнерствами?
В: Їх потрібно було будувати з самого початку, а коли ти довгий час один, то далі вже складніше. Плюс доволі часто переплітаються практики, і це не є плюсом.
Д: Ти створив фірму майже не маючи досвіду роботи. Єдина велика фірма, у якій ти міг його отримати — Лавринович і партнери. Тоді, у 2009, це була справді одна із найпотужніших фірм. Як вона виглядала із середини — вона була подібна до Ernst & Young, де, якщо мені не зраджує памʼять, до того працював Лавринович-молодший?
В: Так і є, Максим очолював фірму. Щодо досвіду, я працював в Укрнафті, Союз Віктані та Гаврилівських курчатах, були колись такі компанії) тому трохи досвіду було. Щодо досвіду, я працював в Укрнафті, Союз Віктані та Гаврилівських курчатах, були колись такі компанії) тому трохи досвіду було.
Д: Але то не були юридичні фірми. Досвід роботи у юридичному відділі менше перекладається на побудову власної фірми. Чи я помиляюся?
Так і є, але створювати юридичну фірму не так і складно, їх сотні створюються кожного року. Інша справа — втриматись на плаву.
Д: Давай про це і продовжимо. Отже, ти не бутік, а невелика філсервіс фірма. Тож ти не особливо можеш конкурувати кращим специфічним досвідом. Тоді чим і як саме ти конкуруєш із більшими й набагато більшими фулсервіс фірмами?
В: Не кожна юридична фірма це Астерс чи Авелум, звісно це максимально прикладові компанії, але не кожен і клієнт готовий працювати з такими юридичними фірмами.
Ми точно сильні в податках, не хочу помилятись, але практично кожного року word tax нас відмічає; ми сильні у військовому праві, від критичності до отримання відстрочки. Далі, ми маємо напрямок міграційного права, який переплітається з відкриттям ТОВок та представництв виключно для іноземців. Окремо ми маємо напрямок Misechko accounting, бухгалтерія для іноземців. Також я б ще виділив судова практику та AML.
Д: Якщо подивитися на кожну із цих практик як на ринок, то хто ваші конкуренти на цих ринках? Можливо, є фірми подібного із вами розміром, які покривають ті самі практики і є вашим прямим конкурентом в усіх цих практиках?
В: Та звісно конкурентів вистачає, але я не особливо на них звертаю увагу, ми працюємо, і це головне, тим більше в таких умовах.
Д: А спробуй подивитися на ринок очима потенційного клієнта: що такого особливого фірма Місечко і Партнери робить у податках, чого не робить, жодна інша невелика спеціалізована у податках фірма?
В: Всі все роблять, але питання як, наскільки швидко і за яку ціну.
Д: Ти назвав усі три критеріїв послуги: ціна, швидкість, якість. Неможливо у всіх цих елементах бути кращим за інших. Чи “дешево, якісно, швидко” у тебе працює?
В: Ну я б не сказав що прям дешево, я б сказав середньо. Ми фіксуємо вартість послуг, погодинна ставка це рідкість.
Д: Середньо, але при цьому швидше і якісніше за інших?
В: Складно порівнювати, якби ми були на стометрівці, тоді всіх видно, а так, ми допомагаємо, і намагаємось це робити якісно.
Д: Фіксовані гонорари теж далеко не дивина, чисту погодинку зараз і інші українські фірми нечасто застосовують.
В: В нас є річні контракти з деякими клієнтами, там є погодинна ставка, але в більшості випадків це фіксована сума за кожен етап.
Д: А ви якось виділяєте “свого клієнта”? Можливо, ти міг би описати портрет клієнта, який із більшою ймовірністю звернеться до вас, ніж до когось іншого?
В: Складно описати, найбільше це клієнт, якому потрібна послуга сьогодні, за адекватну ціну. Наприклад, ми подаємо 150 звітів КІК на рік, і наш клієнт — той, хто має у цьому потребу прямо сьогодні, а не планує це за пів року. А далі це вже може бути холдинг, чи звичайний підприємець.
Д: Як саме у вас зʼявляються нові клієнти?
В: Рекомендації, тісні звʼязки з європейськими партнерами, реклама. Можливо памʼятаєш, був такий банк ABLV? Я особисто допоміг більш як 50 клієнтам забрати там гроші, особисто виступав в окружному суді Люксембургу, обʼїхав пів Європи в пошуках рішень для клієнтів, куди їхні гроші вивести. Тому за рахунок цих проєктів маю дуже багато друзів у гарних європейських юридичних фірмах, які дають клієнтів, і навпаки.
Д: Як ти знайшов своїх перших десять клієнтів?
В: Друзі, рекомендації.
Д: Давай конкретніше: от якийсь старший юрист великої фірми зараз сидить на лижах і думає, де ж він візьме перших клієнтів для своєї нової фірми. Що б ти порадив?
В: Точно зараз залишитись там де є. Зараз не кращі часи для починань. Але якщо прям зараз, то завжди буде Google AdWords. За 16 років я трохи розумію маркетинг, і він складний, AdWords завжди буде працювати, все інше, під питанням.
Д: Для вас теперішні часи не виглядають погано. Ви удвічі виросли в обороті з 2022 по 2023. А у 2024 — на 50% у порівнянні із 2023. Якщо вірити OpenDataBot, звісно. Чому ти не радиш відкривати нову фірму, якщо у вас все зростає?
В: Бо я 16 років до цього йшов). А вийти і сказати, агов, привіт, я відкрив фірму, і що далі) далі я бачу їх резюме на robota.ua. Та й у 2025 році ми скотились до рівня 2020 року, на жаль.
Д: Блін, співчуваю. Але чому, яка саме практика просіла?
В: Я б прям не сказав що просіла якась конкретна практика, тут більше ситуація в цілому в країні, коли юридичні послуги виходять на другий третій план, бо на першому плані вижити.
Д: Повертаючись до твого пасажу про резюме колишніх керуючих партнерів. У вже згаданому інтервʼю для Юргазети ти сказав, що коли бачиш у резюме, що людина була керуючим партнером, а тепер шукає роботу, то рожеві мрії, які були у її голові, там і лишилися. Які твої ідеї так і лишилися нереалізованими і чому?
В: Відверто, створити велику юридичну фірму, але зараз я розумію, що це складно, коли ти один на один.
Д: Судячи із того, що ти поїхав робити LL.M in Business law and Sport у Швейцарію, то ти маєш ще якусь мрію. Яку?
В: Моя мрія це виступити в спортивному арбітражі в Лозанні. Тому і поїхав навчатись, але це складна історія, я маю три роки на проходження навчання, який можна пройти за рік. Відверто, треба там бути постійно, з Києва не накатаєшся.
Д: Чому ти обрав саме спортивну спеціалізацію? Жодного разу у нас тут спортивне право не звучало (хоча на сайті фірми воно вказане).
В: Я завжди в спорті, я навіть поступив у Мадриді на спортивне право, це десь у 2016 році було, але не почав навчатись. Я організував перший турнір серед юристів з тенісу. Сам займався волейболом професійно, грав коли вчився в Харкові в академії. Спорт для мене це частина життя.
Д: Ну й останнє. Я попросив юристів, які з тобою знайомі, поставити запитання. Прилетіло одне науково-практичне: “Який звʼязок між піздєцом, в якому ми знаходимось, і професією юриста?”
В: Там і там ми знайдемо вихід)
