Редакційна політика

Спілка мертвих юристів це колективне медіа про інсайди та інсайти правничої професії. Наша молода динамічна команда складається із певної кількості малознайомих між собою людей, пластиліну і костилів. Ось тут ви можете переглянутии наші відповідні писки.

Це не те, щоб прям справжня редакційна політика, бо ми все ще трохи соромиимося називатися справжнім медіа. Це швидше чорновик редакційної політики, на основі якого ми колись (дуже скоро) зробимо справжню редакційну політику справжнього міжнародного юридичного видання.

Гостьові статті

Вам можна прислати статтю? Так, це було б чудово. Скидай цьому тіпу.

Це платно? Так, це платно. Але не ти нам платиш, а ми тобі. Скажи, прикол?))

Які вимоги до тексту? Тут треба розділити. Бо маємо два формати: формат Телеграму/Фейсбуку і умовно “лонгрід” (умовно, бо справжній лонгрід це величезні текстугани, які ми поки не робимо).

Мене хтось відредагує? Ми зробимо наукову редактуру (peer review), якщо це потрібно. Всі тексти редагує наш літературний редактор. Він також має останнє слово щодо назви й ліда. Ще ми зробимо пруфрід.

Цензура є? Добре, що спитали, бо цензури немає. Ми пишемо про все. Немає заборонених тем і заборонених персонажів. Але якщо пишеш про якусь стрьомну історію, то, будь ласка, переконайся у правдивості того, що ти пишеш: для цього достатньо мати 3 не пов’язаних між собою джерела.

Як написати збіса класний текст для Мертвих

Дивіться, ми тут теж не Гемінґвей. Просто за час існування Мертвих, а це вже чотири рочки, на горизонті з’явилася мутна фігура нашого впізнаваного стилю. Тому ось вам кілька наших літературних спостережень і алкогольно-юридичних прозрінь:

Тема

Не буває унилих тем, є унило розказана історія.

Стиль

Якщо можеш написати коротше, зроби це. Практично це виглядає так: перечитай речення і викинь із нього усе зайве.
Крапка – це найкращий винайдений людством розділовий знак. Дужки, крапка з комою, три крапки, або знаки оклику і близько не такі класні.
Довгі речення і складнопідрядні звороти це як захаращений балкон: туди потрапляє все, що не дуже потрібно, але викинути шкода, бо раптом колись знадобиться. Не знадобиться. Тому сміливо прибирайте із довжелезного речення все, без чого речення не втратить сенс. Якщо прибрати без втрати сенсу не можна, то розбивай на 2-3-4 речення.
Довгі абзаци: давай чесно, ти й сама/сам їх ненавидиш. Тоді навіщо так робиш? Отож. Сміливо розбивай абзаци: 7-10 рядків в абзаці виглядає просто ідеально.

Структура тексту

Заголовок

Це те, що бачить читач, і на основі побаченого вирішує, чи клікнути на лінк. Тому заг має бути збіса класний. Якщо заг поганий, то текст ніхто не прочитає. Збіса класний заг — це коротко і влучно. Придумайте пару варіантів. Але фінально заг придумуємо ми.
Але не робіть клікбейт. Клікбейт це: “Вона відкрила кодекс і побачила там це”.
Намагайтеся не бавитися у вордплей, бо на ринку є газета, яка всі свої заги робить із грою слів. Це трохи втомило вже.
Спробуй утримати себе від того, аби написати у заг якусь банальну штуку, типу: “Кома: втулити не можна не втулити”, або “Юридичний бізнес: quo vadis?”. Ви б самі клікнули на такий заг? Отож.
Ну і да, придумайте заг вже після того, як написали текст.

Лід

Після загу йде лід. Це речення, яке пояснює суть того, про що стаття. Єдине завдання ліда — щоб читач прочитав наступне речення.
Але лід має не лише інтригувати. Лід має максимально коротко описувати твій текст. Це як у книгарні: ти відкриваєш книжку і дивишся в анотацію, про що вона.

Історія

Якщо заг і лід спрацювали, то читач добрався до захопливої історії. Якщо не спрацював, то не добрався (привіт, кеп).
Для того, щоб історія була збісу класною, потрібно відповісти у тексті на 6 питань читача
- Що сталося?
- Де це сталося?
- Як це сталося?
- Хто брав у цьому участь?
- Чим закінчилося, якщо закінчилося, або коли закінчиться?
- І що мені з цього?
Порядок питань не так важливий, як те, щоб на всі питання були відповіді.
Найголовніше питання — останнє. Не твій висновок про текст, а відповідь на питання читача, який відкрив лінк, пробрався через гущу тексту, добрався до кінця і думає: “І нафіга я це зробив”? А зробив він це точно не для того, аби дізнатися, що “законодавство недосконале і потребує подальшого доопрацювання”.

Підзаголовки

Це корисна річ.

Мова

Пиши, будь ласка, від свого імені, бо оце “МИ вважаємо” і “НАМ вбачається” виїдає очі. МИ — це лише коли стаття у співавторстві. Статтю пишеш ти, це твоя думка, тому я і тільки я.
Не використовуй слова, які не мають значення: “певний”, “цілком ймовірно”, “очевидно“, “нам видається”, “якщо ми правильно розуміємо”, якщо тільки не стібеш юриистів. Якщо хочеться застрахувати себе від ризику, що твоя думка помилкова, перевір думку ще раз замість.
Для цілей цього документу використання словосполучення “чинне законодавство” є злочином. Зверни увагу на замінники: “законодавство”, “закон”.
Словосполучень “на даний момент”, “на сьогоднішній день” також варто уникати. Придумайте щось оригінальне, ну.
Не починай речення зі слова “так”. Бо це теж локальний злочин.
Не використовуй англіцизми. Їм завжди є красивий замінник. Сподіваємося, це кліар.
Латинку теж не варто використовувати. Ніхто не сумнівається у тому, що ти розумний і Цицерона в оригіналі читаєш.
Подвійне тире “–” то загон Гадомського. ХЗ, що у нього вселилося. Всіх інших ми просимо писати нормальне тире.

Картинка

Сюжет придумуємо ми. З автором мжемо погоджувати, а можемо і не погоджувати.
Завдання картинки таке саме, як і у заголовку — привернути увагу.
Якщо маєш ідеї щодо картинки, кажи, це нам дуже допоможе.