Україна входить у чарт: якби ми були в EU Justice Scoreboard

Європейська Комісія поки не включає українську судову систему у EU Justice Scoreboard, тож ми вирішили зробити це за самостійно і порівняли статистичні дані нашої судової системи із системами країн ЄС. Заспойлеримо одразу й висновок: ми точно не пастимемо у ЄС задніх.

Що таке EU Justice Scoreboard

EU Justice Scoreboard є щорічною ініціативою, яка покликана звести в одному місці порівнювану інформацію щодо національних систем правосуддя країн-членів за низкою показників, релевантних для оцінки (i) ефективності, (ii) якості та (iii) незалежності систем правосуддя в усіх державах-членах. 

При цьому, ініціатива аж ніяк не ставить за мету просування конкретного типу системи правосуддя, адже кожна система є рівною іншій. Проте таке порівнювання дозволяє країнам-членам покращити ефективність їхніх національних систем правосуддя з огляду на порівнювані показники.

EU Justice Scoreboard, головно, спитається на дані, що збираються Європейською Комісією з питань ефективності правосуддя Ради Європи (CEPEJ). Тогорічний (2025) EU Justice Scoreboard оперує даними за 2023 рік.

Проте наявні дані, насамперед завдяки присутності України в CEPEJ (дані за 2022 або 2020 роки), дозволяють спробувати нанести деякі показники її системи правосуддя на EU Justice Scoreboard.

До того ж як країна-кандидат, Україна вже оцінена за низкою релевантних параметрів у звітах Європейської Комісії про розширення (2023-2025).

(і) Ефективність

За  EU Justice Scoreboard, ефективна система правосуддя має належним чином управляти своїм навантаженням і накопиченими справами та ухвалювати рішення без невиправданих затримок. Тому в цьому аспекті основними показниками є тривалість проваджень (час розгляду або середня кількість днів, необхідних для вирішення справи), коефіцієнт вирішення справ (співвідношення вирішених справ до нових справ, що надійшли) та кількість нерозглянутих справ (які залишаються невирішеними на кінець року).

Залишок невирішених справ на кінець року

В абсолютній більшості країн-членів ЄС, судова система встигає розв’язувати скільки ж або більше справ, аніж надходить. Відповідно, залишок справ зменшується, а не зростає. За даними CEPEJ, в Україні маємо не катастрофічну, але доволі погану ситуацію: за цим показником ми знаходимося там, де дванадцять років тому була Румунія. З іншого боку, у Кіпру все іще гірше.

Тривалість розгляду справ

Також за даними CEPEJ, тривалість розгляду справ в Україні є цілком задовільною за її мірками. Також ці дані добре б виглядали на EU Justice Scoreboard. 

Проте незрозуміло як такі непогані результати поєднуються з тими обставинами, відміченими як ЄС, так і органами Ради Європи, що

• через війну судова інфраструктура зазнала суттєвого руйнування,
• кількість суддів на 100 тисяч населення в Україні є удвічі меншою, аніж у середньому по ЄС,
• надмірна тривалість судового провадження у цивільних та кримінальних справах є структурною проблемою для української системи правосуддя (див. групи справ «Світлана Науменко проти України» та «Меріт проти України»).

Тривалість розгляду справ про хабарництво

У більшості країн-членів ЄС тривалість розгляду справ про хабарництво (у суді першої інстанції) становить близько 400 днів або більше. При цьому мова про ті країни, які надали такі дані, бо ж 1/4 країн-членів ЄС такої інформації не надали. 

Таких даних щодо України немає. За звітом ВАКС, який має чимало справ про хабарництво, у 2024 році в середньому розгляд кримінального провадження тривав 405 днів (але ці підрахунки ВАКС стосуються усіх справ про корупцію, а не лише справ про хабарництво).

(іі) Якість

За  EU Justice Scoreboard, суспільство та бізнес очікують від ефективної системи правосуддя рішень високої якості. Тому в цьому аспекті основними показниками є легкість доступу, достатність ресурсів, ефективні інструменти оцінювання та цифровізація — усе це сприяє формуванню високоякісної системи правосуддя.

Витрати

Витрати на систему правосуддя в ЄС, як у розрізі частки ВВП, так і у розрізі на душу населення, суттєво різняться. Ба більше, не завжди країна-член ЄС, яка витрачає суттєво більше у розрізі на душу населення, також має найвищу частку витрат ВВП (найпомітнішим прикладом є Люксембург).

За першим показником (у розрізі на душу населення) Україна перебувала б наприкінці списку. Адже витрати на національну систему правосуддя є мізерними не лише у порівнянні з країнами-членами ЄС, а й з огляду на медіану країн-членів Ради Європи.

Проте у розрізі частки ВВП Україна позмагалася б за першість з Болгарією (однією з найбідніших країн-членів ЄС).

Зарплати суддів

Загальні витрати на систему правосуддя органічно визначають рівень заробітних плат серед суддів та прокурорів. Примітно, що в багатьох країнах-членах ЄС рівень заробітних плат суддів та прокурорів на початку їхньої кар’єри є доволі подібним. Ситуація є схожою в Україні. Співвідношення за оцінкою CEPEJ також не є разючим щодо значної частини країн-членів ЄС.

Кількість суддів

І, як вже згадувалося вище, за оцінкою Європейської Комісії, в Україні удвічі менше суддів на 100 тисяч населення, аніж у середньому в ЄС: 11 проти 22.

Гендерний баланс

Щодо частки жінок серед суддів верховних судів, то в 19 країнах-членах ЄС така частка складає менше 50%. Україна входила б до числа таких країн (згідно зі звітом Верховного Суду за 2025 рік). Проте, як відмічає CEPEJ, кількість голів судів-чоловіків значно зменшилася у 2022 році порівняно з 2020 роком через мобілізацію, і таким чином, 89% від загальної кількості голів судів становили жінки.

Кількість правників

Кількість правників на 100 тисяч населення сильно варіюється в країнах-членах ЄС: від 400–500 (у Люксембурзі, Кіпрі, Греції, Італії) до менше ніж 100 (у Швеції, Латвії, Фінляндії, Австрії, Естонії, Словенії). В Україні така кількість перебуває на рівні 157 (приблизно як у Польщі та Бельгії).

Цифрова інфраструктура

Примітно, що Люксембург, який має найбільшу кількість правників та 100 тисяч населення, а також є домівкою Суду справедливості ЄС, одночасно має найменш розвинену цифрову інфраструктуру у сфері правосуддя, за оцінками EU Justice Scoreboard. Щоправда, за оцінками CEPEJ, Люксембург має значно вищі оцінки, аніж Україна.

Доступ до судових рішень

За цим показником ховаються два критерії: (1) відкритість судових рішень та (2) arrangements for producing machine readable judicial decisons, який я б переклав як “відкриті дані”. Другий критерій розкладається на такі питання:

• Анонімізація / псевдонімізація здійснюється за допомогою алгоритму.
• Існують правила, які визначають, чи можуть персональні дані розкриватися в судових рішеннях, опублікованих онлайн.
• Судові рішення містять пов’язані метадані про цитування та посилання на національне право, право ЄС та/або судову практику.
• Судові рішення містять пов’язані метадані про ключові слова, дату рішення тощо.
• Судовим рішенням присвоюється європейський ідентифікатор судової практики.
• Судові рішення структуровані за стандартом, який забезпечує можливість їх машинного зчитування.
• Вебсайт є безоплатно доступним для широкої публіки.

За обома критеріями Україна мала б бути ближче до лідерів, бо ми мамо повний онлайн-доступ до абсолютно усіх судових рішень, будь-хто може отримати доступ до різноманітних наборів даних. Статистику і візуалізацію не наводитиму, бо вона виходить не дуже красива, а як зробити красиво і зручно з огляду на те, що в нас і так з цим усе добре, я не знаю.

(ііі) Незалежність

За  EU Justice Scoreboard, незалежність суду має вирішальне значення для забезпечення справедливості судових проваджень і довіри суспільства та бізнесу до правової системи. Тому в цьому аспекті основними показниками є сприйняття незалежності судової влади як серед широкої громадськості, так і серед компаній. Також у 13-му випуску EU Justice Scoreboard представлено нові показники щодо ситуації з відводом і самовідводом суддів, і щодо призначення та звільнення керівників органів прокуратури.

Довіра суспільства та бізнесу до системи правосуддя серед країн-членів ЄС разюче відрізняється. Проте помітно, що найбільші проблеми з довірою до системи правосуддя фіксуються в країнах, які найпізніше доєдналися до ЄС: Польща, Болгарія, Хорватія, Словаччина (усі з них також або були країнами Східного блоку, та/або мали комуністичне минуле). Також примітно, що попри різницю в рівні довіри до своїх систем правосуддя, сила причин, які впливають на уявлення про незалежність суддів, є однаковою усюди. 

За даними Центру Разумкова, зібраними на запит офісу Ради Європи в Україні:

“Переважна більшість українців не вважають українські суди об’єктивними та незалежними. Зокрема, якщо супротивними сторонами в суді виступають громадянин з високим рівнем доходів і громадянин з низьким рівнем доходів, то переважна більшість респондентів вважають, що більше шансів виграти справу у громадянина з високим рівнем доходів.

Так само у випадку, коли супротивними сторонами виступають роботодавець і найманий працівник, більшість опитаних вважають, що більше шансів виграти у роботодавця, а якщо сторонами у суді виступають звичайний громадянин і представник органів влади, то більшість опитаних вважають, що більше шансів виграти має представник влади.

Однак, якщо серед громадян, опитаних за загальнонаціональною вибіркою, переважна більшість вважають, що сьогодні судді в Україні не є незалежними, то серед опитаних на виході з судів більшість (52%) вважають, що сьогодні судді в Україні є повністю або в цілому незалежними і частка таких зросла порівняно з 2019 і 2020 рр.

Хоча сукупна частка тих, хто відповідає, що судді керуються законом або обставинами справи і зросла порівняно з попередніми роками, все одно більшість опитаних вказують на те, що судді переважно керуються чинниками, які не відповідають принципам верховенства права та незалежності судів (власна вигода, майнове чи посадове становище сторін, вказівки голови суду, політична ситуація)”. 

Замість того щоб робити висновок текстом, я зібрав усі означені вище показники в одну купу і маю надію, що кожен із вас зможе на свій розсуд встановити, наскільки достойно судова система України вписується у колиску судових систем країн Європейського Союзу:

*Ця публікація підготовлена Спілкою мертвих юристів у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice». Її зміст є виключною відповідальністю Спілки мертвих юристів і геть не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.