Полон, право, Талібан і Афганістан

Талібан Афганістан право таліби полон

Рамін Мансурі, учасник Jessup, службовець МЗС та радник офісу Губернатора провінції Балх (Мазарі-Шариф, Афганістан). Він приєднався до самооборони міста Мазарі-Шарифу як доброволець, а 15 серпня потрапив у полон до талібів. Наступного дня вибрався і увесь час до моменту виходу цього інтерв’ю намагався вибратися із Афганістану. Борд Спілки мертвих юристів увесь цей час намагалися йому у цьому допомогти, і, заодно, записали це інтерв’ю. Теперь Рамін у Варшаві і у безпеці, а ми, нарешті, можемо його опублікувати.

Талібан Афганістан право таліби полон

Записали: Nick Yurlov, Dima Gadomsky
Коректорка: Olga Panchenko
Переклали: Антон Лебедев, Тетяна Ющенко.

Раміне, ми знаємо тебе як юриста. Розкажи, будь ласка, як ти потрапив до оборони міста? Як потім потрапив у полон?

Нам повідомили, що Мазарі-Шариф потрапив під контроль Талібану, коли вони були за 5 хвилин від нашого офісу. Я був серед останніх двох груп губернатора провінції, які мали покинути місто, до другої групи також входив Його високоповажність Атто Мухаммаді Нур, лідер партії Ісламське товариство Афганістану.

Нам довелося виїхати у бік Хайратану, куди до нас прибули всі інші чиновники з провінції Балх; Хайратан – це невелике торгівельне місто, що знаходиться на кордоні з узбекистанским містом Термез.

Спочатку вони дозволили перетнути кордон лише губернатору маршалу Дустуму, який є лідером партії Національного ісламського руху Афганістану, Атто Мухаммаді Нуру, який є лідером партії Ісламське товариство Афганістану, та його синові. Через одну годину вони також надали дозвіл директору та заступнику Національного директорату безпеки, начальнику Управління поліції, командувачу 209 корпусу, який є військовим командувачем всього північного Афганістану та голові Ради провінції.

Іншим відмовили. На кордоні залишились командувач Корпусу командос півночі Афганістану, члени парламентів провінції Балх, члени Ради провінції, інші командувачі різних військових підрозділів, охорона та військові (загалом близько чотирьох чи п’яти тисяч осіб).

Міністр внутрішніх справ та міністр оборони та національної безпеки Узбекистану прибули до Термезу і почали перемовини з Атто Мухаммаді Нуром, маршалом Дустумом та губернатором Балха щодо надання дозволу на прохід.

Пізніше, близько 3:00 за афганським часом, представник Узбекистану оголосив, що вони дозволять нам перетнути кордон о 7:00. Рано вранці всі були готові і сподівалися, що двері відчиняться, але цього не відбулося і о 8:00 таліби прибули до Хайратану. Протягом 10-20 хвилин між ними та нашими військовими відбувалися сутички, потім наші військові почали здаватися, віддаючи боєприпаси, зброю, транспортні засоби та інше спорядження.

Таліби прибули до мосту, де ми знаходилися, о 8:30 і закликали всіх здатися. Ми не хотіли цього робити і все ще сподівалися, що кордон відкриється. Менш ніж за 5 хвилин вони направили на нас зброю і змусили нас покинути міст і здатися. Я кинув свою рушницю, бронежилет та всі інші боєприпаси в річку, тому що ніколи не хотів бути взятим в полон, краще, аби мне вбили.

На жаль, коли ситуація загострилась, таліби почали атакувати цілі райони та брати їх під свій контроль. Я вирішив взяти зброю не лише щоб захистити себе, а й щоб боротися з ними, так як ми з губернатором регулярно відвідували першу лінію фронту у районах та у місті. Через ситуацію, в якій ми виросли, усі в моїй країни знають, як використовувати зброю, і це не плюс, навпаки – це прикро. Вдень ми були на полях. Вночі ми були в диспетчерській, інструктували військових на різних ділянках та допомагали авіації наносити авіаудари там, де це було необхідно.

На твою думку, сьогодні в Афганістані панує верховенство права? Що зміниться з поверненням талібів?

Практикувати право завжди було складно в Афганістані. У талібів своє бачення Ісламської віри та Корану, а в уряду та людей – інше. Різниця між цими двома баченнями і була причиною конфлікту всі ці роки.

Наприклад, уряд влаштовує, що дівчата та хлопці навчаються в університетах разом, у той час як таліби проти. Уряд не забороняє жінкам подорожувати будь де без супроводу або з їхнім братом, чоловіком чи батьком, але таліби проти. Уряд влаштовує, що жінки ходять на роботу, а Талібан проти. Можна навести десятки аналогічних прикладів.

Наразі, таліби заявляють про повагу до прав людини і що вони не заперечуватимуть проти нинішнього ладу в країні, але якщо він відповідатиме правилам Ісламу, які вони самі визначають і які не є правильним його трактуванням. Це лише питання часу, коли Талібан покаже своє справжнє обличчя, як це вже було раніше.

За останні 20 років тисячі юристів здобули освіту за кордоном і практикували право. Я вважаю, що Талібан змінить все, але не відразу, а навпаки – поступово – так, як вони вже робили це раніше.

На які ще сфери життя вплине поверненням талібів? 

Повернення Талібану вплине на все. Кожен непокоїться за власне життя, здебільшого – люди, які працювали на державних посадах. включаючи мене та всіх моїх друзів, що співпрацювали з урядом або мали міжнародні контракти. Такі люди шукають шляхи покинути країну заради безпеки. Наприклад, після того як мене затримали та, зрештою, відпустили, я одразу перевіз свою сім’ю в іншу країну, залишивши позаду все, що ми будували останні два десятиріччя – заради виживання. 

В Афганістані є 7 юридичних фірм, що представлені в міжнародних рейтингах Legal500 та Chambers. Дві топові мають лише 12 юристів (принаймні стільки юристів згадується на їх сайтах). Як ми розуміємо, ринок юридичних послуг дуже малий, але він існує. Які основні практики та індустрії в існуючих юр.фірм? Який середній дохід на партнера чи на юриста? 

В Афганістані є декілька юридичних фірм, і деякі реально люблять свою роботу. В них є контракти і з Афганістану, і поза його межами. Дохід фірм різниться, але, як сказали мені друзі, зарплати в них фіксовані та не залежать від доходу фірми. Зазвичай заробітна плата в топ-2 юр.фірм Афганістану складає від 500 до 5000 доларів США. Зарплати фіксовані – юристам платять незалежно від того, чи є в них якісь кейси протягом місяця. Вони працюють в різноманітних практиках: зазвичай в юр.фірмах є різні департаменти. 

Ми чули, що, хоча в Афганістані є юридичні фірми, юристи базуються за його межами та працюють віддалено з Стамбулу, Дубая тощо. Це правда, що у самому Афганістані юристи не живуть? 

Це неправда. Деякі юридичні фірми, окрім топових юристів з Афганістану, наймають ще й регіонально або міжнародно відомих спеціалістів, щоб підвищити продуктивність та якість послуг.

Деякі з них погоджуються приїхати працювати в Афганістан, але іноді вони воліють працювати віддалено через питання безпеки. Приблизно 5-10% юристів працюють з-за кордону. З іншого боку, деякі питання повністю розглядаються віддаленими юридичними фірмами: наприклад, юр.фірма з Афганістану отримує контракт з високим прайсом, віддає його на аутсорс за кордон, дешевшій фірмі, і залишає суттєву різницю в ціні собі. 

Яке майбутнє чекає на юридичні фірми: чи будуть вони змінювати свої основні практики (на які саме?), реструктуруються чи залишать ринок? 

З урахуванням зростаючого рівня насилля та небезпеки, ринок значно просів ще до падіння Афганістану, адже більшість контрактів юридичні фірми мали саме з державою, на гроші міжнародних донорів. Я розпитав своїх друзів, і вони сказали, що їх фірми наразі закриті: всі чекають формування нового уряду.