7 кроків ідеального Генпрокурора

7 кроків ідеального Генпрокурора

Прокуратура повинна визначити пріоритет, а не займатися усім підряд як попало.  А ще ліквідувати тисячу прокурорських посад, позбавитися шаленої кількості непотрібних заступників, перейти на поштові домени @gp.gov.ua і запартнеритися із AxDraft.

Це едіторіал, себто редакційний матеріал.
А редакція і борд ось тут.

7 кроків ідеального Генпрокурора

В Україні досі не було Генпрокурора, яким хотілося б пишатись. Ніхто не чекав дива від Потебенька, Піскуна чи Пшонки, але от після Революції Гідності дуже хотілося побачити на цій посаді видатну людину, глибу юриспруденції, блискучого ритора і надихаючого управлінця рівня Джобса і Ганді, людину, яка закохана в Україну, словом, ідеального Генпрокурора.  

Ідеальний Генпрокурор 

Перше. Ідеальний Генпрокурор, і Генпрокурор, який влаштує всіх – речі швидше протилежні. Прокурор апріорі не може бути конформістом і просто гарним хлопцем/дівчиною, що обіймає посаду. Хочеш подобатися всім – політикам, активістам, колегам, куму – не ставай Генеральним прокурором.

Друге. Для функціонування системи Генеральним прокурором має бути той, хто цю систему якщо не розуміє, то намагається зрозуміти. Ця теза багато кому не сподобається, але що ми нині маємо: майже десять останніх років українська прокуратура існує в стані перманентного експерименту, коли на зміну реформі, що не встигла закінчитися, приходить вже інша, а новий очільник офісу зачищає старі кадри, щоб завести свої.

Нарешті, є мільйон речей, які для Генерального прокурора не вартують великих зусиль, але які будуть бомбічєскімі для усіх звідусюд. Ми вибрали із них сім. Ось вони.  

1. Обрати пріоритет, бо прокурори – не супергерої

Треба визнати, що сторона обвинувачення не складається з супер-героїв. Ліга справедливості – це кіно, де персонажі мають надприродні сили. Як би сумно не було в тому зізнаватися, люди таких сил не мають. Також ми вже давно не живемо під залізним куполом і нам не потрібно обманювати себе, що держава може все, зокрема, розслідувати кожен злочин. 

Натомість слід поставити чіткий та непідробний пріоритет. Іншими словами, злочини проти життя, здоров’я, свободи та особистої безпеки. Решта – плинне чи наживне.

Результат: пріоритет мають розслідування воєнних та насильницьких злочинів, а також тимчасово – службові й корупційні, які справді підривають безпеку суспільства. А не вот ето вот всьо підряд як попало.

Матимемо тут і негативні наслідки, бо надприродні здібності фахівців, які займаються контрольними закупками нюдсів на OnlyFans, тимчасово втратять затребуваність. Але, може, час покаже, що не такі вже тяжкі ті хтивкові  злочини.  

2. Ліквідувати 1000 посад прокурорів

Майже всю свою новітню історію Україна мала найбільшу кількість прокурорів в Європі (на 100 000 душ населення).
У той час, як в Європі ця цифра в середньому складала 11 прокурорів на 100 000 посполитих, ми ж тяжіли до цифри в 25-30 захисників закону на одне Мукачево.

7 кроків ідеального Генпрокурора

Нині це не так, але кількість українських прокурорів все одно продиктована радянською тоталітарною філософією: «кожен злочин буде розслідувано і розкрито». Нащо далі обманюватись? Варто брати приклад з нашого війська – задіювати ефективні рішення, а не брати кількістю.

Результат: економія щонайменше 500 мільйонів гривень на рік та вихід прокуратури на шлях раціонального використання ресурсів, насамперед людських.

3. Ліквідувати усі посади заступників керівників підрозділів

Пропри 100500 рішучих реформ лише за останні 8 років, управління в прокуратурі й далі відбувається за настановами Лебединського В.Г. зразка 1952 року.

Простіше кажучи, якщо двоє працюють, трійко має за ними наглядать. Мало того, що це тотально неефективно, це ще створює додаткову велику проблему. Оскільки у 2015 році Закон про прокуратуру втілив значну частину європейських стандартів, за законом прокурори отримали “внутрішню” незалежність. Тобто їхнє Керівництво (так, з великої літери, бо Керівництво у органах прокуратурі треба поважати і стоячи віддавати честь, коли вони мають ласку запустити шептуна) не уповноважене роздавати їм вказівки як заманеться. Але як скористатися тією незалежністю, коли з кожної праски виглядає Керівництво та ще й постійно вимагає від тебе щось у 99% незаконне? Так отож!

Результат: матимемо дорослих самостійних прокурорів, яким не потрібні батя та мамка, й оприявнимо тих, кому таки потрібна і далі поставимо питання, а чи потрібна нам взагалі ця остання категорія.

7 кроків ідеального Генпрокурора

4. Перевести всіх на @gp.gov.ua і запартнеритися із AxDraft

Прокурори й досі використовують в роботі поштові скриньки на @ukr.net (слава Недайбогу, що не @mail.ru), а шаблони процесуальних документів передають з кабінету в кабінет на флешках. Це ми виявили минулого року на JustConf 2021, ви теж можете, ось запис.

Також є випадки, коли міцні прокурорські кадри доби першого пришестя Піскуна використовують робочий комп’ютер як підставку для процесуальної сумки з тієї ж доби. Хоча в діджиталізованій Україні кожен луддит має документи у Дії, детектив досі має серед офісного приладдя дрельку для прошивання томів.

Ідеальному Генпрокурору варто почати з того, що завести кожному працівнику прокуратури поштову скриньку на домені @gp.gov.ua, підв’язати під це доступ до робочих комп’ютерів та кібербезпеку, і провести виїздний тренінг про те, що відправляти файли електронною поштою зручніше і швидше, ніж носити флешку з поверху на поверх. 

За 30 років практики і після тисяч вироків, прокуратура сама може згенерувати knowledge base не гірше Ліги. І ця база знань має бути доступною кожному прокурору на відстані кліку.

Ну і ще. Україна дала світові круті рішення по електронному документообігу та створенню шаблонів – впевнені, що коллаба ОГП і AxDraft була б епічною.

Результат: тисячі людино-годин економії при підготовці процесуальних документів, особливо рутинних і нескладних, безпечніша цифрова інфраструктура кримінальної юстиції, краще захищена від витоків і зливів.

7 кроків ідеального Генпрокурора

5. Покласти край промисловим масштабам апеляційного та касаційного оскарження.

Ви думали, що тільки Податкова оскаржує все на світі? Насправді прокурори роблять те саме.

Наприклад, системно оскаржують обвинувальні вироки. Але, як правило, під тиском Керівництва або обласної прокуратури. Нерідко буває, що обласна сама подає “пусту апеляцію” (вони її називають “страховочна”), яку вже далі має наповнити змістом прокурор, що брав участь у справі й не збирався оскаржувати вирок.

Через такі практики апеляційні суди та Верховний не займаються виправленням помилок або питаннями права, а по колу – в друге чи третє – розглядають вже розглянуті справи. Хоча, якщо уважно почитати Конституцію, апеляцію, і у певних випадках – касацію, вона гарантує лише обвинуваченому. Судом для прокурора має бути суд першої інстанції.  

Результат: відчутна економія ресурсів судової влади, що дозволить апеляції й касації зосередитись на власній ролі.

6. Згорнути представництво інтересів держави

Функція представництва передбачена в Конституції, але насправді вона дублює функції кількох десятків державних органів, які уповноважені представляти інтереси держави. Крім того, це хитра схованка для функції загального нагляду a.k.a славнозвісне “око государєве”. Це дасть змогу вивільнити ресурси та зосередитися на процесуальному керівництві та публічному обвинуваченні.

Очевидно, без парламенту прибрати функцію остаточно ні з Конституції, ні з профільного закону не вдасться, проте в силах Генпрокурора чітко пріоритезувати випадки, коли дійсно необхідне втручання прокуратури. В ідеалі, підрозділи представництва мали б лише опікуватися позовами, які витікають з кримінальних проваджень.

Результат: оптимізовано ресурси держави на юридичні баталії, процесуальні керівники мають поміч з позовною роботою.

7. Запровадити цивілізовану медіа-політику (media policy).

Те, як українська прокуратура та органи досудового розслідування публічно коментують кримінальні провадження, мало чим відрізняється від коментарів Лаврова, у якого вселилася Скабєєва, про Україну.

Як наслідок, суспільство отримує сильно спотворену інформацію, невиправданий тиск на суд і, звісно ж, порушення конституційного принципу презумпції невинуватості, а часом ще й програну справу в ЄСПЛ (он навіть суддя Вовк мчить до такої перемоги). 

Довести до пуття це питання вельми легко – цивілізованих прикладів медіа-політики, якими можна послуговуватись, не бракує. Нині партнери з Ради Європи навіть запропонували окрему методичку про те, як правильно коментувати розслідування воєнних злочинів.     

Результат: від сторони обвинувачення йде чесна та допустима інформація про розслідування й обвинувачення.

Інтервʼю

Маємо підозру, що після-революційні Генпрокурори помилялися у тому, для чого існує ця посада. Ні, вона існує не для помсти попередникам, не для наповнення бюджетів перед наступними виборами, і навіть не для ігор в наперстки рівня Єрмака-Татарова.

Генеральний прокурор може стати надвпливовою людиною у державі не через наявність компромату, а просто творячи здавалося б дрібне добро з інституцією, де він очільник. Такого Генпрокурора не відсторонить Президент з тільки Єрмаку зрозумілих підстав.   

Коли Президент звільнив Ірину Венедиктову, ми сіли редакцією і подумали, що б ми хотіли від ідеального Генпрокурора. Поки ми думали, вжух — Парламент вже затвердив Андрія Костіна, а активісти не менш терміново обʼявили Костіну сувору і рішучу недовіру.

Ми ж не громадянське суспільство, щоб заочно виносити публічний вирок. Ми колективне юридичне медіа, яке має ставити питання. І от наше питання: пане Андрію, а приходьте до нас у чат на інтервʼю поговорити під віскі про все це?

До речі, а це ви читали?