Ми розібралися у історії руйнування бестлойером Сергієм Боярчукова історичної будівлі на Подолі.

Вчора Віталій Кличко пообіцяв ініціювати розірвання Київрадою договору оренди із Сергієм Боярчуковим, “оскільки приватний власник, всупереч усім нормам і здоровому глузду, прикрившись листом Мінкульту, вирішив, що може паплюжити історичну спадщину нашого міста”.

Справа у тому, що Мінкульт мав дати погодження робіт, бо будинок по вулиці Ярославська 13Б перебуває в зоні історичного ареалу. І погодив, але Мінкульт погодив проект під назвою “Реконструкція нежилого будинку під клубний будинок …».

Хоча за етимологією слова “реконструкція” і так більш менш зрозуміло, що воно не є синонімом руйнування, от вам ще більш авторитетна думка пункту 3.2.21. ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво. Зміна № 1»:

“Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об’єкту в цілому або його частин”.

Ми, як і пообіцяли, поговорили із Сергієм. Раптом хто не дуже у курсі, то Сергій Боярчуков є керуючим партнером галери “Алєксєєв, Боярчуков та партнери”. Ми про них майже ніколи тут не згадували, хіба що два місяці тому відбувся обшук у іменного партнера галери — Алексєєва, а у далекому 2019 ми помітили, що під брендом фірми працюють більше 30 юридичних осіб. Так ось, от що сказав нам Сергій щодо реконструкції:

“Так а ми не знесли будівлю повністю, лишилася одна несуча стіна і фундамент. Лишити більше ми не могли, бо всі інші несучі конструкції прогнили і не підлягали відновленню. Щодо цього експертиза” — каже Сергій.

Друга претензія до факту знесення будівлі полягає у тому, що будинок перебував на території пам’ятки місцевого значення памʼятки ландшафту місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 Ne 58/0/16-10).

Перед тим, як розпочинати якісь будівельні роботи на території цієї пам’ятки, потрібно отримувати погодження Департаменту охорони культурної спадщини КМДА (ДОКС). Однак ще у пʼяницю ДОКС повідомило, що вони не видавали жодних погоджень.

Пан Боярчуков відповів нам, що для початку робіт йому було достатньо погодження Мінкульту.

Ну але головне питання тут: навіщо під час війни і чому саме о 5 ранку. Тут слід віддати панові Боярчукову належне, бо він відповів максимально чесно:

“Така історія у країні, що іншого вибору не було. Коли ми отримали всі необхідні документи і встановили галерею, одразу зʼявились активісти, і тоді ми зрозуміли, що маємо провести демонтаж за 1 день. От ми і вирішили розпочати роботи о 6 ранку, бо це тривалий процес, інакше б не встигли”.

У тому, щоб руйнувати будівлю під час активних воєнних дій Сергій також не бачить проблеми:

“Я свідомий громадянин, який виріс у цьому місті, нікуди не виїхав і вірю у перемогу. А також вірю у те, що після перемоги наше місто стане магнітом для іноземних туристів. Тому я вважаю, що зараз саме час [займатися перебудовою]. Тим більше, я планую будувати міні апарт-готель, це 4 поверхова будівля із хіпстерською кавʼярнею, а не якесь уїбанство на 150 поверхів”.

До речі, вчора Сергій Боярчуков опублікував у своєму ФБ відео, у якому “відповів на незручні питання із соцмереж”. Зокрема, питання @JamesFranco у нашому чяті про те, чому він такий чорт, Сергій доволі смішно оригінально відбив так: “чорта я не бачив, але у нього мають бути хвіст та роги. У мене, як бачите, хвоста і рогів немає”. Високий рівень жартів разом із загальним тоном відео, становище, у яке поставив себе Сергій, мʼяко кажучи, не покращили: хейту накидали дуже потужно. Але були і коментарі на підтримку від лідерів ринку. Наприклад, Олексій Шевчук щодо рівня комунікації колеги відгукнувся схвально. Також схвальним коментарем під відео відзначився Андрій Астапов.

Окремо у цій історії варто відзначити Віталія Кличка, який рішуче бореться зі знищенням історичних памʼяток після того, як вони вже знищені.