Не хабар, а узяв у борг в емпата-земляка

Коли ти помер, людям сумно, але ти цього не знаєш. Те саме, коли ти дебіл.

Не знаю, як влучніше описати рівень правової скорботи, яку я відчув, прочитавши пояснення адвоката судді ВС Григорʼєвої. Та і подивившись пояснення адвоката Желєзного теж.

Суддя ВС Григорʼєва просто взяла позику у голови суду на 50 тисяч доларів. Неочікуваний процесуальний удар. Оце вигадливість. Тонке розуміння вимог ЦК про форму договору та якась невимовна кількість кроків, на які колишня суддя і її захист пропрацювали свою позицію.

А суддя Желєзний потрапив під емпатію свого земляка Всеволода Князєва, якого чи то випадково, чи не випадково зустрів у торгівельному центрі.

Я б відклав на мить, а може і на довше, питання недоброчесності, бо тут, здається, проблематика інша.

Або деяка кількість суддів, інтелект яких уособлюють Григорʼєва та Желєзний, не зможуть пройти тест на завʼязування шнурків, і тоді, можливо просто треба тихенько попросити їх написати заяви на звільнення. Закрити/не порушувати ніякі кримінальні справи. Видалити із Реєстру їхні рішення як якесь правове неподобство. Ну бо інакше як дивитися в очі тим, хто мав би помітити їхній рівень побутового інтелекту, але не помітив. Тому просто тихенько забути про це.

Або у цієї ж вибірки суддів якась невимовна сліпа віра у керівництво; у батька-земляка, який все врахував, огорнув тебе своєю емпатією і захищає від будь-яких ризиків, які супроводжують хабар у 50к доларів. Як розрулити цю проблему дорослішання я не знаю.

Ну і дякую Watchers за ці неоціненні джерела правової думки!