Міжнародний морський трибунал проти Росії: початок

Коротко, а потім детально пояснюємо, що відбулося

Ілюстрація Каті Цибере

Про що спір

Спір стосується українських кораблів «Бердянськ», «Нікополь» і«Яни Капу» — 25 листопада 2018 року їх та 24 членів їх екіпажу затримали російські прикордонники у Керченській протоці.

Проти моряків порушено кримінальну справу — їх звинувачують у незаконному перетині російського кордону організованою групою осіб зі зброєю. Вже більше 6 місяців вони знаходяться під вартою у в’язниці «Лефортово» у Москві.

Україна звернулася до Міжнародного морського арбітражу із заявою проти Російської Федерації про порушення нею імунітету українських кораблів. В рамках цього процесу Україна подала клопотання про вжиття тимчасових заходів.

Що це було за засідання

Трибунал розглядав клопотання української сторони про застосування тимчасових забезпечувальних заходів. Ми просили три речі:

  1. негайно звільнити і повернути під контроль України (custody) затримані кораблі;
  2. припинити кримінальні провадження щодо українських моряків;
  3. звільнити і повернути до України всіх 24 членів екіпажу.

Повний текст клопотання тут.

Як відбувалося і чим закінчилося

Російська сторона не з’явилася. Тому нічого особливо цікавого не сталося: представники української сторони виступили і підтримали клопотання.

Ось тут повний запис засідання. А ось переклад виступу полководця українських адвокатів — пані Олени Зеркаль.

Коли буде рішення

Трибунал має прийняти рішення про задоволення або незадоволення клопотання до 25 травня. Потім розгляд справи по суті продовжиться.


Це, в принципі, і все, що вам потрібно знати про засідання, щоб виглядати ерудованим юристом-падонкам у будь-якій тусовці, крім юридичної.

Але якщо ви потрапите, не дай бот, на юридичну тусу, то от вам трохи ботанських деталей.

Позиція Росії

Юрисдикція

Росія взагалі не визнає юрисдикції Трибуналу щодо розгляду цього спору, оскільки Україна під час ратифікації конвенції ООН з морського права не визнала процедур, які стосуються розгляду спорів, пов’язаних із військовою діяльністю. Аналогічну декларацію зробила під час ратифікації конвенції і Російська Федерація.

Оскільки спір стосується військових кораблів, то Трибунал не має компетенції його розглядати.

Недобросовісна поведінка української сторони

Російська Федерація вважає, що українська сторона в односторонньому порядку припинила двосторонні консультації, звернувшись із заявою до Трибуналу. Це відбулося незважаючи на те, що (я процитую дослівно меморандум РФ, бо сльози навернулися на очі від того, як мирно поводить себе РФ):

“Russia expressed its willingness to continue a dialogue on the settlement of the dispute by peaceful means”

Росія всім своїм виглядом, блять, висловлювала бажання, аж перекидалася, аби врегулювати спір в мирному порядку. Сукааа. Але емоції в сторону!

Власне, саме з огляду на це російська сторона і відмовилася від участі в засіданні, на якому розглядалися забезпечувальні заходи. Про своє фе вони повідомили Трибунал заздалегідь.

Відсутність терміновості

Трибунал має право вжити тимчасові заходи лише в тому випадку, якщо необхідність цього є терміновою.

Відсутність терміновості російська сторона пояснює тим, що Україна звернулася до трибуналу лише в березні-квітні 2019 року, тобто через 4 місяці після інциденту.

Ще російська сторона повідомила Трибунал про те, що аналогічний спір розглядає Європейський суд з прав людини, і суд вже вжив тимчасові заходи, а Росія їх виконала і забезпечила медичну допомогу тим морякам, які її потребують.

Задоволення клопотання є фактично вирішенням спору по суті

При застосуванні тимчасових заходів суд не має вирішувати спір по суті. Українська сторона просить звільнити кораблі і моряків, що є, на думку російської сторони, вирішенням спору по суті.

Позиція України голосом її адвокатів

В судовому засіданні українській стороні потрібно було показати суду обґрунтовність позиції в спорі по суті (likelyhood of success) і спростувати заперечення РФ, тобто довести:

  • що це не військовий конфлікт, а отже Трибунал має юрисдикцію розглядати цей спір;
  • що тимчасові заходи потрібно прийняти негайно;
  • і що вирішення клопотання не є вирішенням справи по суті.

Позиції сторін записані зі слів пані Зеркаль, яка люб’язно вела щось типу текстової трансляції із залу суду на своїй сторінці у ФБ.

Олена Зеркаль

Дії Російської Федерації є грубим порушенням Конвенції та міжнародного звичаєвого права, оскільки Крим є невід’ємною частиною України, а води, в яких були затримані судна, є територіальними водами України або виключною економічною зоною України.

Дії Росії в будь-якому випадку порушували б Конвенцію, навіть якщо б Росія затримала українські військові кораблі в своїх територіальних водах або виключній морській економічній зоні.

Імунітет військових кораблів є основоположним імунітетом суверена у міжнародній системі. Військові кораблі та їх персонал не можуть бути заарештовані правоохоронними органами іноземних держав та піддані юрисдикції іноземних судів.

Професор Соонс

У справі ARA Libertad Трибунал пояснив, що військове судно «є вираженням суверенітету держави, прапор якої воно несе».

Імунітет військових кораблів передбачає, що інші держави не можуть їх арештовувати, затримувати, заважати їм іншим чином виконувати свої функції.

Абсолютний імунітет захищає як самі кораблі,так і їхні екіпажі, пасажирів, все на борту, включаючи товари та обладнання.

Захоплення, триваюче затримання військових суден Росією, кримінальне переслідування членів їх екіпажу порушує імунітет військових суден.

Росія, за ст. 30 UNCLOS, мала право лише вимагати залишити територіальне море, що кораблі і так вже робили.

Проігнорувавши запропонований Україною строк обміну думками, Росія порушила ст.283 UNCLOS.

Виняток, на який посилається Росія — ст. 298 (1)(b) UNCLOS — не застосовується у цій справі.

Адвокат Марні Чік

Захоплення Росією військових кораблів України не підпадає під виняток щодо військової діяльності.

Передусім — сама Росія визначає свої дії як правоохоронні, не як військову діяльність. Росія постійно заперечувала військовий характер своїх дій.

Характер дій, які здійснює Росія, носить характер «застосування національного законодавства», у даному випадку кримінального. І саме ці дії є предметом справи, оскільки вони порушують імунітети, гарантовані Конвенцією.

По-друге, українські військові кораблі не були задіяні у військовій діяльності, вони намагалися повернутися до свого порту приписки.

Лише те, що корабель є військовим, не означає, що він задіяний у військовій діяльності.

Для використання винятку щодо військової діяльності має значення не вид корабля, а характер його діяльності.

Професор Жан-Марк Тювінен

Українські військові кораблі ушкоджені через втручання Росії, і Росія не приховує цього.

Доказ невідкладності: 17 квітня РФ продовжила арешт моряків, хоч на той час Україна застосувала і вичерпала всі дипломатичні засоби.

Це не просто загроза для імунітету кораблів та їхніх екіпажів. Ці імунітети фактично порушуються Росією з кожним днем все сильніше.

Невідкладність ситуації сьогодні є такою ж як і в перший день. Більше того — з кожним днем імунітет України за UNCLOS порушується все більше.

Росія не звертає уваги на всі вимоги звільнити військові кораблі та членів їхніх екіпажів, які були зроблені Україною та багатьма іншими країнами.

Росія помиляється, що тимчасові заходи вплинуть на розгляд справи по суті чи обмежать здійснення РФ своєї кримінальної юрисдикції.

Ну і кілька коротких, як постріл, ексклюзивних відповідей від співучасників і свідків подій на довгі, як соплі, запитання від Мертвих юристів:

Олена Зеркаль

Заступник міністра закордонних справ України


Ми просимо вжити тимчасові заходи — звільнити кораблі, припинити кримінальні справи і звільнити моряків. Але ж якщо Трибунал задовольнить ці вимоги, він вирішить справу по суті. Про це РФ у своєму мемо теж згадує. Я не побачив заперечень України у процесуальних документах з цього приводу. — Дивиться виступ Жан Марка Тювенена, там все докладно. Декілька сторінок разом з прецедентами )).

РФ обґрунтовують свою відсутність тим, що ми в односторонньому порядку вийшли із двосторонніх консультацій. Не дочекавшись відповіді РФ. Хоча Росія «була налаштована на продовження діалогу і мирне вирішення конфлікту». Як там все відбулося, і чи є це справжньою причиною, чому РФ проігнорили засідання? — Ні. Щодо консультацій, Фред Соонс це також коментував. Щодо дійсної причини, то наша думка, що їм простіше буде продавати поразку внутрішньо.

Основний аргумент РФ (як мінімум, в меморандумі вони подають його першим) — це відсутність юрисдикції Трибуналу вирішувати цей спір. Якщо Трибунал задовольнить клопотання (а я бачу, ви в цьому майже переконані), то як ми будемо його виконувати в умовах такого ігнору з боку РФ? — Подивіться матеріали Arctic Sunrise, вони також заперечували юрисдикцію, але у зв’язку з правоохоронним застереженням.

Трохи цинічне запитання. Як Трибунал оцінює новини подібні ось цій? По суті, якщо у наших моряків в Лефортово все добре, значить РФ виконали вимоги interim measures Європейського суду з прав людини, і немає підстав для негайних тимчасових заходів. Отже, власне цинічне питання: поява в пресі таких листів — це збіг обставин, чи навмисні дії РФ для підтримки позиції в міжнародних судових процесах і в пабліку? — Поява листів не випадкова.

Останнє питання. Яке вино ти вчора пила після засідання? Я от завжди після складних процесів п‘ю. — Я тільки вперше щось з’їла вчора ввечері, після 30-годинного голодування )) Було шампанське та якесь невиразне червоне. Замовляла не я, да і пити не було коли, мені ще довелося давати кілька інтерв`ю. От сьогодні вже хочу випити по-дорослому )).

[наш чатік відбувається в суботу, 11 травня по обіді]


Сергій Гришко

Партнер Redcliffe Partners

Ця справа є по-справжньому унікальною. Виняток щодо незастосування процедур арбітражу, передбачених Конвенцією ООН з морського права, до військової діяльності (ст. 298(1)(b)) до сьогоднішнього дня як слід жодною державою не використовувався як захист від юрисдикції арбітражу.

Насправді, Міжнародний трибунал з морського права (ITLOS) жодного разу ще не застосовував виняток щодо військової діяльності. У 2012 році Аргентина, військово-навчальне судно якої було заарештовано в Гані за борги, денонсувала свою декларацію про застосування ст. 298(1)(b) перед подачею до ITLOS заяви про звільнення судна ARA Libertad, схожої на ту, що подала Україна.

Міжнародні суди лише один раз мали нагоду проаналізувати ст. 298(1)(b) Конвенції: у справі між Філіппінами та Китаєм щодо Південно-Китайського моря. Але у тій справі Трибунал аd hoc це робив за власної ініціативи, оскільки Китай участі в справі не брав і стверджував, що його активність у Південно-Китайському морі не носить військового характеру (хоча і посилався на ст. 298 Конвенції у заперечення юрисдикції).

Що цікаво: Україна призначила одного із арбітрів у справі про Південно-Китайське море, Альфреда Соонса, своїм радником у цьому арбітражі.

Як і у випадку з кримськими арбітражами і з справами в СОТ про санкції, Україна знову творить міжнародне право шляхом нових прецедентів. На мій погляд, враховуючи достатньо широке тлумачення “військової діяльності” за ст. 298(1)(b) Конвенції, яке дав трибунал у справі про Південно-Китайське море, шанси в України добитися рішення про звільнення кораблів і екіпажів достатньо скромні.

У той же час, не можна заперечувати, що дії Росії, яка судить українських військових моряків як якихось злочинців звичайним цивільним судом, а потім посилається на ст. 298(1)(b), є відверто недобросовісними та непослідовними.

ITLOS буде непросто пройти між Сціллою необхідності дотримання обмежень щодо власної юрисдикції, втілених у Конвенції, і Харібдою цинічних порушень міжнародного права Росією. Якщо ITLOS задовольнить клопотання України про звільнення моряків і суден, Росія скоріше за все їх звільнить, щоб не втрачати вже залишки своєї міжнародної репутації. Принаймні хотілося б у це вірити.

Шанси на успіх були би набагато кращі, якби Україна скористалася досвідом Аргентини і денонсувала свою декларацію щодо незастосування арбітражу до військової діяльності. На жаль, з невідомих причин цього не зробили. Напевно, життя і свобода українських моряків не варті додаткових зусиль з боку держави, захищаючи яку, вони потрапили у полон.

Іван Ліщина

Заступник міністра юстиції України


У своїх запереченнях проти клопотання російська сторона звернула увагу, що аналогічний спір розглядає Європейський суд з прав людини, і суд вже вжив тимчасові заходи; Росія їх виконала і забезпечила медичну допомогу тим морякам, які її потребують.— У Трибуналу й ЄСПЛ різна юрисдикція, різні процедури і підстави для розгляду заяв. Тому мені ця аргументація здається юридично безглуздою. Але яку вона матиме вагу з точки зору «міжсудової політики» — я не готовий відповідати. Наприклад, Комітет ООН по правах людини, до якого звернулись деякі з моряків, відмовив їм в забезпечувальних заходах, посилаючись саме на рішення ЄСПЛ.

Тарас Качка

Радник міністра закордонних справ України


Ми просимо вжити тимчасові заходи — звільнити кораблі, припинити кримінальні справи і звільнити моряків. Але ж якщо Трибунал задовольнить ці вимоги, він вирішить справу по суті. — Це дуже важливе питання. З цього приводу навіть голова суду Пайк окрему думку писав в попередніх рішеннях.

Чому тоді РФ використовує цей аргумент в останню чергу? Мені здається, це сильний і більш однозначний аргумент, ніж формулювання «військових відносин» — Вони просто використовують все: немає правового спору, немає юрисдикції (бо military activity), немає невідкладності і, нарешті, — що тоді лишиться арбітрам. Це типовий підхід в 360 градусів. Росія використовує його в усіх спорах.

Якщо Трибунал задовольнить клопотання, то як ми будемо його виконувати, якщо РФ взагалі не визнає юрисдикцію Трибуналу по цьому спору ?— Це не РФ вирішувати чи є юрисдикція, а Трибуналу. І далі рано чи пізно і в якийсь одній РФ відомий спосіб вони його виконають.

Які ми маємо засоби примусу до виконання позитивного рішення Трибуналу? Рішення Трибуналу навряд напряму є підставою для припинення кримінальних проваджень у РФ. — Це проблеми РФ — національне право не є причиною, що звільняє від виконання міжнародного обов‘язку. Значить будуть міняти. Під Акртік Санрайз поміняли. Умерова і Чійгоза випустили взагалі невідомим чином по законодавству РФ. Але це їхня внутрішня проблема. У міжнародному публічному праві примусу немає. Але РФ якщо буде ігнорувати рішення, яке стосується імунітетів, відкриває ящик Пандори для інших імунітетів — посадових осіб, майна тощо. Вони розуміють, шо їм є шо втрачати.

Що саме вони втрачають? — Захист для своїх людей і свого майна. Бо всі будуть казати — ви тут імунітет не поважаєте, чому ми маємо поважати ваші.

Як співвідносяться заходи забезпечення позову, які вже застовсував ЄСПЛ, і тимчасові заходи, які ми просимо від Трибуналу? РФ натякає, що вже нічого забезпечувати, бо ЄСПЛ все забезпечив. — По ЄСПЛ Тювінен говорив. ЄСПЛ висловився лише про медичну допомогу. Нічого більше. І це РФ толком не виконав. Ці процеси і запити мало перетинаються між собою.

Як ти оцінюєш наші шанси (а) на задоволення клопотання і (б) на виграш справи по суті? —Стаття 298 (1) (b) говорить про спори щодо військової діяльності. Спори щодо. У нас дуже детально виписано, чому не може бути надто широкого тлумачення. Шанси ніхто не оцінює. Але з відгуків від тих, хто практикує представництво інтересів держав в таких судах, ми почули багато компліментів щодо якості наших виступів. Тому з цієї переспективи ми маємо всі підстави отримати позитивне рішення.


Ти ще не патронеса / патрон Мертвих юристів? Камон, не жартуй. Ну ОК, виправитися і дати дєньжулю поетам від юриспруденції можна тут—