Конституційний мут корт про розпуск парламенту

Одразу після інавгурації президента Україна занурилася у процес парламентських виборів, хоча підстава для розпуску парламенту геть неочевидна. Добре, що існує Конституційний суд, який мав би вирішити конституційний спір. Погано, що сам суд знаходиться у довготривалій кризі, і вчорашні усні слухання це лише підтвердили.

Ілюстрації Катерини Цібере

Vitalii Chemerys, Тетяна Медяник, Dima Gadomsky🐸

Мертві юристи провели весь робочий день за прослуховуванням онлайн трансляції засідання, яке було більше схоже на студентський мут корт середньої якості із елементами політичного ток-шоу, ніж на приклад високого конституційного правосуддя.

Тим не менше, вже як є, і давайте зрозумілою мовою розберемося, що відбувається, чого чекати і до чого тут Уляна Супрун.

Указ про розпуск

Президент повідомив про розпуск парламенту прямо у своїй інавгураційній промові. Згодом з’явився і сам текст указу, який дещо схожий на той, яким парламент розпускав президент Порошенко у 2014 році.

Ну добре, не схожий, а один в один злизаний. Ось він:


Знайдіть відмінності 🙂

Хто звернувся до суду

Деяким народним депутатам указ одразу не сподобався, і вони пішли випробовувати його на міць у Верховний суд. 27 травня Верховний Суд відмовив у відкритті провадження, оскільки процес дострокового припинення повноважень парламенту та участь у цьому процесі Президента України не є формою реалізації його управлінських функцій і не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Паралельно, 62 народних депутати звернулися до Конституційного Суду із поданням про визнання указу таким, що суперечить Конституції.

На думку скаржників, в указі відсутня юридична визначеність, що вимагає від президента чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм — бо президент не пояснив претензій до коаліції.

Цієї визначеності немає, бо і підстав для розпуску парламенту немає, тому президент порушує ст. 90 та ст. 106 Конституції, де закріплено право президента достроково припиняти повноваження парламенту.

Текст конституційного подання заслуговує окремої нагороди за юридичну графоманію та безглуздое використання українських лісів: майже на двох аркушах в якості додатків перелічені витяг з Конституції України, низка рішень КСУ та регламент КСУ. І це в документі, що адресований КСУ, який, напевно ж, примірник Конституції має.

Президент

Президент особисто прибув до Конституційного суду із заготовленим гегом:

“Шановні судді, дякую за запрошення. Здається, це вперше в історії України, зазвичай відбувається навпаки — Президент запрошував суддів”

Далі він обґрунтував рішення про розпуск Верховної Ради низьким рейтингом довіри серед громадян (4%), хотів навіть пояснити, чим буква закону відрізняється від духу закону, але, на щастя, обмежився лише авторитетним запевненням, що даний указ відповідає і букві, і духу закону.

Усні слухання

Наше юридичне око і вухо хотіло б бачити від засідання найвищої судової інстанції найкращий приклад поведінки суддів і представників сторін. Що ж, найкраща поведінка суддів — це перебивати одне одного, називати сторону “Анатолій Санич”, а представників — стояти в суді в одязі водіїв маршрутки і хамити одне одному.

Якщо відкинути вербальні рюшечки і няшні епітети про любов до верховенства права та глибину поняття “Ваша честь”, представники стріляли одне в одного аргументами щодо одного головного питання — коли припинилася коаліція.

Скаржники вважають, що припинення діяльності коаліції депутатських фракцій не відбулося, тому що коаліція “Європейська Україна” була сформована 27 листопада 2014 року і проіснувала до 17 травня 2019 року.

Указ про розпуск був прийнятий 21 травня, отже 1 місяць, як того вимагає Конституція, не минув.

На що представник президента відповідав, що коаліція депутатських фракцій “Європейська Україна” припинила діяльність у 2016 році, і це загальновідомий факт — а інша коаліція не сформована.

Суд питав представника президента про те, кому ще, крім нього, цей загальновідомий факт відомий, але пан представник у відповідь почав цитувати конституцію, іншими словами, від відповіді ухилився.

Розумна думка від друга суду

Минулого тижня відбулися усні слухання України проти Росії в суді ООН. Там Україну представляли юристи, від промов яких було складно відволіктися: кожне слово було вивіреним. Тут же сперечалися випадкові люди, яким дали довіреності. А аргументи були в основному “ми не хочемо дострокових виборів” і “а ми хочемо”.

Тим не менше, розумна думка була. Щоправда, не у представників сторін, а у пана Всеволода Речицького, конституційного експерта Харківської правозахисної групи. Він тихенько опублікував свій Amicus Curiae, який, як ми зрозуміли, все ж потрапив на очі суду. Приведемо його дослівно:

“нединамічний (реально не активований) стан коаліції, як просте перебування народних депутатів у її складі, не можна вважати діяльністю коаліції в прагматичному й водночас конституційному сенсі слова. Адже сам по собі пасивний облік фізичних осіб у будь-якому номенклатурному списку — це не діяльність, а лише бюрократична фіксація особового складу. Легітимна діяльність коаліції — це активне використання парламентською більшістю відведеного Конституцією України часу для пошуку конкретних кандидатур (від Прем’єра до рядового міністра) й подальшого заміщення знайденими й узгодженими кандидатурами вакантних посад у Кабінеті Міністрів. Оскільки станом на 21 травня 2019 р. Кабінет Міністрів України вже низку місяців поспіль тримав незаповненою вакантну посаду Міністра охорони здоров’я, Президент України Володимир Зеленський від початку вступу на свій пост мав конституційне право достроково припинити повноваження Верховної Ради України восьмого скликання.

Ось так, історія Уляни Супрун може зіграти за президента Зеленського. А може і ні.

Що буде далі

Ми тут не скажемо краще, ніж вже сказав наш колега Сергій Різник: “Ситуація настільки серйозна, що конституційність указу має бути перевірена КС невідкладно в межах розумного строку, ще до 21 липня. Зрозуміло, що чим ближче дата гіпотетичного рішення Суду до дня голосування, тим складніше буде забезпечити його повноцінне сприйняття і легітимацію. Тому оперативність, без втрати якості розгляду справи — вкрай важлива”.

Взагалі, кому не вистачило більш детального аналізу указу президента, дуже радимо ось цей текст Сергія Різника, доцента кафедри конституційного права Львівського національного університету імені Івана Франка:

https://www.pravda.com.ua/articles/2019/06/10/7217635/


Ми будемо робити більше таких от оглядів, якщо ви будете нас підтримувати шером, репостом, ну і діньжулею —