Чи захистить Baker McKenzie структура Swiss Verein?

Клієнт судиться проти чиказького Baker McKenzie за шкоду, яку начебто заподіяв московський офіс. Американський суд поставив під сумнів концепцію того, що всі юридичні особи, які входять в асоціацію Swiss verein, не несуть відповідальності одна за одну. Ця історія набуває особливого коричневого забарвлення з огляду на те, що це все наслідок розборок росіян між собою.

Що сталося

• Британська інвестиційна компанія Lehram Capital Investments програла судові процеси на дальніх болотах і вважає, що через процесуальні помилки Бейкерів.
• У 2018 Lehram звернулося до окружного суду Чикаго (Cook County Circuit Court) із позовом проти Бейкерів про компенсацію збитків у сумі $200 мільйонів.
• Бейкери просили суд закрити провадження, оскільки суд у Чикаго не має юрисдикції розглядати цей спір: справу вів московський офіс Бейкерів і жоден інший офіс не може нести за них відповідальність попри те, що всі офіси Бейкерів є однією юридичною особою — Swiss verein).
• Три дні тому, 14 лютого 2024 року, апеляційний суд Штату Іллінойс вирішив, що окружний суд Чикаго таки може розглянути спір Lehram до Бейкерів у Чикаго.
• Виглядає так, що на особливе регулювання відповідальності у рамках Swiss verein американським судам плюс мінус пофігу, бо це вже другий подібний наступ на цю правову конструкцію юридичної фірми (перший наступ був щодо Дентонс).

Попри те, що найцікавіше в всьому цьому саме Swiss verein, я почну розповідь саме з історії конфлікту, бо тут і чудовий російський стиль ведення бізнесу, і англійські інвестори, які насправді не англійські, і американський суддя, який цитує Толстого. До того ж, у мене склалося враження, що саме “російськість”, вона ж токсичність, сторін спору вплинула на думку суду.

Частина 1 — розборки росіян

Поки писав, то уявив собі на секунду, як суддя Снайдер — голова асоціації суддів штату Іллінойс, голова асоціації ЛГБТ суддів штату, спеціаліст з прав людини і відкритий гей — відкриває нову справу і читає:

Передісторія конфлікту

У жовтні 2013 Lehram купив у Євраз Холдинг Романа Абрамовича шахту Грамотеїнська десь у Сибіру (ця шахта зараз під санкціями). Купив, як повідомляє Wall Street Journal, за 10 000 рублів, тобто десь за 250 доларів на той час. Така символічна ціна наче як повʼязана із тим, що у 2012 році на шахті відбувся викид метану, внаслідок якого постраждали 12 шахтарів. Саме таку версію я бачив у російській бізнес пресі. Я у цю версію не дуже вірю, бо росіянам завжди було і є пофігу на людей, тому у те, що Євраз продав токсичний актив за безцінь звучить неправдоподібно. У тому містечку Грамотеїнськ постійно відбувалися якісь вибухи на шахтах; останній у 2021 загинули 50 людей. Швидше за все, Євраз продав шахту мільйонів за $200 через якусь хитровистраждану схему, бо саме таку суму проситимуть стягнути з Бейкерів.

Згодом компанія отримала пропозицію від тодішнього губернатора Кузбасу Амана Тулєєва передати шахту місцевому бізнесмену, чи то кримінальному авторитету, Олександру Щукіну.

Компанія відмовилася передавати шахту і через два місяці після угоди поліція затримала генерального директора Lehram. Через десять днів його випустили, але протягом цих незабутніх десяти днів директор начебто підписав договір про продаж шахти якомусь Заводу по ремонту гірсько-шахтного обладнання, яке належить, згаданому Щукіну.

“I was handcuffed and had just spent 10 days behind bars. Siberian jails [are] not great places. I was not in the best frame of mind. Then I was offered a deal to get out if I signed over [the mine]. I took it because I wanted to get out”

Сказав директор виданню Guardian.

У 2015 році Lehram звернулися до арбітражного суду Кемерово (це не арбітраж, а те, що в нас називається господарською юрисдикцією) із позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений під тиском.

У 2016 році у справі зʼявилися Бейкери. Вони повідомили Lehram про те, що шахта перейшла у власність іншої юридичної особи — Cyrith Holdings Limited — отже радили відкликати попередній позов та подавати новий.

Достовірно встановити, що саме було далі, я не дуже зміг, бо процесуальних документів немає, іноземна преса у ці деталі не влазить, Бейкери справу не коментують, а американські суди описують лише скорочену версію подій, яка не відповідає тому, про що пише російська преса (так, на жаль, цю срань теж доводиться читати, аби скласти повну картинку).

За версією, яка міститься у рішеннях американських судів, у середині березня 2016 арбітражний суд Кемерово зупинив провадження у справі через подання компанією Lehram іншого позову до суду загальної юрисдикції про визнання незаконними дій нотаріуса, яка посвідчила угоду. Як я зрозумів, це відбулося як раз за рекомендацією Бейкерів і саме цей позов до суду загальної юрисдикції супроводжували Бейкери. Суд загальної юрисдикції у задоволенні позову відмовив, апеляції не було.

Російська преса пише, що Бейкери не лише порадили відмовитися від первинного позову, а і зробили це. Але новий позов не подали. А із позовом до суду загальної юрисдикції щодо оскарження дій нотаріуса вони взагалі облажалися, бо такий позов мав бути поданий до арбітражного суду.

Далі у клієнта закінчилися гроші на оплату гонорару і вони попросили Бейкерів порадити когось іншого. І ті порадили тіпа, який після ретельного ознайомлення зі справою запропонував подати заяву про вчинення злочину та попросив за цю консультацію $300 000 — цей епізод описаний однаково і у рішеннях американських судів, і у російській пресі.

У 2017 році компанія звернулася до Мінюсту із вимогою компенсувати завдану шкоду у розмірі $500 мільйонів, оскільки рейдерська атака відбулася з відома місцевої влади. Про відповідь Мінюсту я інформації не знайшов, але подальші події свідчать про те, що вимогу він не задовільнив.

У квітні 2018 арбітражний суд Кемерово відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, який у спорах про визнання недійсною угоди, укладеної під тиском, становить один рік.

Ну що, уявили, яке було перше враження судді Снайдера про увесь цей блиск і красу ведення бізнесу на дальніх болотах? Ми до Снайдера, фото якого нижче, ще повернемося, а поки от вам ще трохи деталей.

Хто такі Lehram

Про Lehram інформації не дуже багато. Я навіть сайту не знайшов. Компанія ніби то спеціалізується на придбанні знецінених активів і їхньому подальшому перепродажі. Існує з 2011 року, тобто зʼявилася на світ за два роки до описаних подій.

Аби у вас раптом не виникло уявлення, що росіяни ображають англійських інвесторів, ось вам скріншот англійського корпоративного реєстру, де із чотирьох діючих офіцерів компанії двоє мають якісь трохи напряжні імена:

Я не особливо вникав у акціонерів і бенефіціарів, лише помітив російське коріння у цієї наче як англійської компанії. Аналогічні підозри про те, що це все розборки між двома російськими групами впливу, підтверджує і останній абзац цього матеріалу Гардіан.

Я приділив російському сліду набагато більше часу, ніж він заслуговує, сорян. Переходжу до найцікавішого.

Які претензії до Бейкерів?

Я не бачив позову, але фабула трохи виписана в ухвалах. Із ухвал слідує, що російські англійські інвестори звинувачують Бейкерів у трьох порушеннях:

1. Вони пропустили строк позовної давності.
2. Помилилися із визначенням юрисдикції: мали б звернутися до арбітражного суду, а звернулися до суду загальної юрисдикції.
3. Бейкери познайомили керівництво Lehram із представниками місцевої організованої злочинності, чим поставили їх у небезпечне становище. Як я зрозумів, мова про того тіпа, який радив звернутися до поліції.
4. Бейкери не повідомили клієнта про те, що мають велику кількість клієнтів у Кемерово, включаючи Євраз Холдинг, і через це мають хороші відносини із місцевою адміністрацією, яку клієнт як раз і звинувачує у підтримці рейдерської атаки. До того ж серед клієнтів Бейкерів кілька державних органів, про що вони не повідомили клієнта перед тим, як братися за справу.

Особисто мені претензії до Бейкерів здаються доволі натягнутими. Складно повірити, що юристи просто взяли і натупили із вибором юрисдикції для оскарження дій нотаріуса; я швидше повірю у те, що у процесуальних кодексах є якась суперечність. Щодо пропуску строку позовної давності я теж не дуже вірю, бо скорочені строки це ж базові юридичні знання, не могли топові юристи наплужити тут. Щодо знайомства із організованою злочинністю мені теж складно віриться. Я, звичайно, допускаю, що Бейркери налажали, але більше вірю у те, що це розборки між двома російськими бізнес-групами і Бейкерів намагаються зробити крайніми.

Що вирішили американські суди?

“Два найсильніших воїни ось ці двоє: час і терпіння” — такою цитатою із роману “Війна і мир” починається ухвала суду першої інстанції, якою суд визнав свою юрисдикцію. “З моменту початку розгляду і до сьогодні у цій справі було вже забагато війни, ми маємо сподіватися на мир і терпіння” — продовжив свою думку суддя Джеймс Снайдер (Judge James E. Snyder).

Суддя написав в ухвалі, що не визнаючи юрисдикцію суду, спершу Бейкери пропонували судитися у Кемерово. Суд сказав, що Кемерово знаходиться за дві тисячі кілометрів від Москви, а мати доступ до документів або свідків у Кемерово у цій справі немає потреби. Потім Бейкери доводили, що правильніше судитися в арбітражному суді Москви. Під час розгляду цього клопотання росія вторглася в Україну, тому, на думку судді Снайдера, пропонувати судитися там трохи недоречно.

Тоді Бейкери вдалися до доволі потужного, як мені здається, аргументу: треба судитися у Лондоні, бо Лондон ближчий до Кемерово, ніж Чикаго (сторінка 7 ухвали, якщо не вірите мені). Цей географічний аргумент Бейкери підсилили процесуальним аргументом про те, що позивач є англійською компанією. Суд із цим аргументом не погодився і сказав, що може Лондон і ближчий до Кемерово, але все одно дуже далеко. І від Москви він теж дуже далеко. Тому і з точки зору допиту юристів московського офісу Бейкерів, який взагалі не ясно, чи досі існує, і з точки дослідження документів, які знаходяться у рашці, Лондон такий самий незручний, як і Чикаго.

Але з огляду на те, що головний офіс Бейкерів знаходиться за кілька будівель від приміщення суду, суд вирішив, що юрисдикція у нього є.

Це і підтвердив минулого тижня апеляційний суд.

Частина 2 — Swiss Verein

Всупереч законам письменницької майстерності, заявленій суті цього тексту я присвятив набагато менше тексту, ніж вступу. Це грьобані росіяни зі своїми постійними мутками мене повели не тим шляхом. Повертаюся до основної теми.

Що таке Swiss Verein

Уявіть собі величезний юридичний супермаркет із 12 тисяч юристів у 180 офісах у 75 країнах. Вони можуть існувати як одна юридична особа у якійсь юрисдикції, де всі юристи працевлаштовані у цій юридичній особі. Або ж у кожній країні є юридична особа, яка на 100% належить холдинговій компанії, і всі місцеві юристи працевлаштовані там. Це доволі зрозуміла модель, бо десь так і працюють наші іноземні великі клієнти і саме такі корпоративні структури ми будуємо нашим клієнтам.

Але є альтернатива — швейцарська асоціація юридичних осіб під назвою Swiss Verein. Швейцарці розробили цю модель для організацій типу FIFA, потім її почали використовувати міжнародні благодійні фонди, далі велика четвірка і нарешті років 10 тому на цю модель підсіли кілька топових юридичних фірм DLA Piper, Hogan Lovells, Norton Rose Fulbright, Squire Patton Boggs.

На відміну від “класичної” структури, у цій моделі фірма у кожній юрисдикції зберігає свою незалежність від інших фірм: кожна фірма (суто теоретично) несе відповідальність лише за себе, кожна фірма сама вирішує питання конфлікту інтересів (знову ж таки, суто в теорії); і при всьому цьому всі офіси фірми лишається де-юре однією фірмою.

Що може змінити справа проти Бейкерів?

Апеляційний суд приділив кілька сторінок позиції Бейкерів. Нагадую, вони заявляли, що є швейцарською асоціацією, тобто всі фірми мережі є незалежними, отже головний офіс у Чикаго не може нести відповідальність за дії будь якого іншого офісу, нехай навіть російського.

Ось які аргументи навів суд:

• Під час переговорів між клієнтом і Бейкерами хтось десь комусь сказав, що головний офіс Бейкерів знаходиться у Чикаго (це підтверджується афідавітом одного із топів Клієнта);
• Бейкери використовують слоган “We are one firm. What one of us does, all of us do”,
• Взагалі не ясно, що там із московським офісом, адже Бейкери вийшли із росії, і, здається, вийшли без правонаступників.

Це поки що це лише процесуальне рішення по юрисдикції, а не рішення по суті, тому суд не встановлює, що чиказький офіс Бейкерів нестиме відповідальність, а лише припускає це для цілей юрисдикції. Тож, це ще не вирок для Swiss verein. Але це вже другий “не вирок”, тому цій організаційній формі може стати скрутно суто за сукупністю таких от рішень.

А Дентонс тут до чого?

Ну і я там не дарма згадав Дентонс. По перше, описане вище рішення це не перше рішення американського суду, який поставив під сумнів незалежність юридичних осіб, які входять у Swiss verein. У квітні 2022 апеляційний суд Огайо визнав Дентонс винним у халатності: американський офіс взявся представляти інтереси клієнта у суді при тому, що канадський офіс надавав послуги іншій стороні спору у не повʼязаних зі спором питаннях. Іншими словами, суд сказав, що конфлікт інтересів має бути відсутній у всієї фірми, а не лише у одного із офісів.

Ну а по друге, чому б не згадати ще раз, що із усіх міжнародних фірм, які вийшли із рашки, Дентонс зробив це найрагульніше: нова фірма називатиметься Nextons та згідно офіційного пресрелізу залишиться для Дентонс preferred law firm in russia. Ми писали і малювали про це раніше: