Ось що юристи писали про санкції проти Пороха

“Економічні санкції проти своїх громадян – юридична нісенітниця, антиконституційний позасудовий інструмент, доказ зневіри діючої влади у законних методах внутрішньополітичної боротьби.

Санкції в різних правових системах існують як несиловий (беззбройний) інструмент впливу на ІНОЗЕМНУ державу, юрособу чи громадянина, коли класичне судове правосуддя (кримінальна, адміністративна відповідальність, тощо) недосяжне.

«Криворізька школа права» в цьому питанні «перевернула стіл» і всупереч Конституції України, Європейській конвенції з прав людини та інших політично «недоцільних» для них актів, юридично знищує «політично неблагонадійних» українських громадян «без суду і слідства»”.

Андрій Трембіч, Грамацький і партнери:

“Коли держава запроваджує санкції проти власних громадян, вона робить щось більше, ніж просто юридичну помилку. Вона публічно визнає свою неспроможність до правосуддя. Це щире зізнання, явка з повинною системи, яка капітулювала перед власною слабкістю”.

Артем Крикун-Труш, Міллер:

“Санкції, які раніше накладали на тих, хто не надто привабливий для українського суспільства – Дубінського, Крюкову та інших, – не викликали жодних масових заяв. Хоча всі ці люди також громадяни України та навіть фізично перебувають в Україні. Тобто, якщо є за що, то їх можна було та треба було притягувати до відповідальності через слідство та суд у межах кримінальної юстиції.

Санкціями не можна підміняти кримінальну юстицію проти власних громадян. Санкції – це класичний інструмент зовнішньої політики, який використовують проти терористів, воєнних злочинців, наркокартелів, мафії та тоді, коли дотягнутися до них слідством і судом обʼєктивно неможливо.

Але зараз, коли санкції застосували до Порошенка, раптом з’являється хвиля заяв і занепокоєння. Чи не виглядає це як подвійні стандарти? Використання публічних заяв не для захисту принципів права, а виключно в інтересах тих, кому симпатизуєш?”.

Андрій Гук, Ante (2021 рік):

“Санкції проти Козака (медведчуківських телеканалів) за відсутноcті вироку в кримінальному провадженні це дуже небезпечний прецедент […]. Я дуже радий що канали медведчука заглушили.

Санкції – це механізм який виходить від права держав на самозахист. Тому проти власних громадян і підприємств не застосовується. Вийняток – якщо укр юрособа контролюється іноземною державою чи особами, а громадянин України є суб’єктом, який здійснює терористичну діяльність.

[…]Тому вкотре повторюсь – СПОСІБ має значення. А спосіб відкрив дуже цікаві перспективи для СБУ, особливо в світлі втрати економічного напрямку.”

Не тільки Андрій Гук тоді у 2021 попереджав про те, що прецедент із санкціями — хуйня. Ми тоді ж у 2021 робили великий матеріал під назвою “Хороші незаконні санкції“, де теж пояснювали, що це хоча і приємний для наших сердець пендюль Медведчуку, але юридично — це хуйня.

Хороші незаконні санкції

Дуже може бути, що якби тоді у 2021, це турбувало не лише нас, якби уся правова спільнота в унісон сказала своє рішуче “Це хуйня!”, то ми не бачили б сьогодні результатів голосувалки по Пороху “Неправильно, незаконно, криворуко”.

Менше з тим, я продовжую відчувати, що тоді санкції були правильним рішенням, а зараз — неправильним. От тільки не можу підкласти під це відчуття раціональні аргументи.

Діма Гадомський