Brothers in Arms

До вторгнення засновник Bot&Partners Микита Підгайний воював із юрнею. Ілля Підгайний воював за персональні дані спершу у VKP, а тоді в Avitar. У перші ж дні після вторгнення вони вже були десь у пиздорізці, лише інколи вибираючись на наші кіноклуби. Верховний суддя, ветеран, ведучий Мертвого Кіноклубу Іван Міщенко записав із кожним із братів окреме інтервʼю. Тексти вийшли дуже різними, бо і брати виявилися різними: Микита системний, а Ілля душевний, Ілля більше любить людей, а Микита — роботів, Ілля відповідає абстрактно і детально, Микита — коротко й чітко. Ці непоєднувані стилі неочікувано ідеально лягли на слова пісні, яку у кінці минулого сторіччя написав Марк Нопфлер.

These mist-covered mountains

Are a home now for me

Ілля:

26.02.2022 я прийшов в ЗСУ, у 205 батальйон ТРО, в якому я донині. До цього не служив і не воював.

Перші дві Бахмутські ротації (літо 2022 та зима 2023) я пройшов солдатом, у піхоті був гранатометником і оператором ПЗРК. У 2023 у нас був дуже довгий період відновлення, паралельно збивали шахеди. Весною 2023 я отримав офіцера і займався адміністративною роботою.

Листопад-грудень 2023: Куп‘янський ліс, найкривавіша ротація. Там я теж більше займався адміністративною роботою бо «ну а хто це зробить».

Перше півріччя 2024: відрядження, де я познайомився з чудесним світом розвідки.

Повернувся у рідну частину де пару місяців позаймався FPV дронами і я займався би ними далі, але з бюрократичних причин довелось перейти на офіцерську посаду — так знову почав займатись розвідкою.

Микита:

Я щось пам’ятав з військової кафедри. Частину добирав на курсах з осені/зими 2021. Інше — навчався на ходу, як і всі. Та і досі постійно навчаюсь!

But my home is in lowlands

And always will be

Ілля:

Хех. Не можу сказати, що знайшов себе на війні. Скоріше знайшов місце де можу комфортно себе почувати, де мені цікаво як людині. Я вже 3 роки думаю що буду робити після війни і поки не придумав. Навряд буду юристом. Війна ще не скоро завершиться, можу ще подумати.

Армія навчила не планувати далі пару днів. Життя після війни уявляю на рівні мрій. За містом, бо ці мурашники перестали подобатись. Дітей уявляю. Байк і електросамокат.

Микита:

Мене не так плавить пробка на Мечникова біля Гудвайну у пʼятницю, як пробки на основних логістичних маршрутах, коли нема де парконутися у твоїй же посадці (де взагалі не треба паркуватись!!!).

Твітер видалив. Стараюсь менше залипати) Залишилось телеграм відсікти. Колись памʼятав основних твітерських, зараз тільки пані Булочку згадаю) Хто слухав Поплаву, той зрозуміє.

У юриспруденцію вже не повернуся. У першу чергу тому, що важко фізично читати довгі тексти після численних ЧМТ.

Through these fields of destruction

Baptisms of fire

Ілля:

Я заїбався на 7 доган з 10. Але тут скоріше накопичився негатив від нинішнього місця служби, якщо переведусь, буде краще. Допомагає триматись родина, перш за все. 

Взагалі менталка це те, що тримає фронт. Але от на чому тримається менталка – я поки не досяг такого дзену, щоб це зрозуміти. Тримається та і добре.

Гумор зберігає менталку) Чорний армійський гумор наше все, ну і «під‘їби ближнього свого». Ще допомагає прокричатись, дуже рекомендую. Мертва русня тримає менталку, особливо коли наживо дивишся трансляцію як дрон влітає в руснявого.

Але менталку розбазарили у 2022-2023. Після «контрнаступу» всіх дружно почало крити. Мене у відпустках плавило в перший рік, зараз не плавить якщо мене не чіпати)

Це правда, що армія тримається на підгонах. Мій найкращий підгон це стара пивна кружка з надписом «Полтава» (це мій позивний) з Куп‘янська. На першому виході обміняв пачку сигарет на гранату Ф1. Урок засвоїв і на наступний вихід вкинув в рюкзак блок сигарет. Підігнав кулеметник моєї роти з позивним «Глюк», звати Сергій. Він з тієї рідкісної категорії людей, який казав, що він народжений для війни. І таки був дійсно народжений, з талантом і руками для цього. Дрібниця, але був щасливий.

I’ve witnessed your suffering

As the battle raged higher

Микита:

З 2022 відбулося дуже багато змін! Я б сказав, що я побував у двох різних арміях. Ми точно не маленька радянська армія. Але деякі підходи ще зберігаємо. Це дуже залежить від підрозділу! Під підрозділом я маю на увазі не назву бригади чи юридичну особу. Я про ядро людей. Солдати, сержанти, офіцери…

Юрня у війську живе і процвітає не зважаючи на війну! І вона не просто дошкуляє, а реально вбиває. Наприклад, фейкові розслідування у нашій бригаді, звісно, такого немає…це суміжники розповідали). Щоб списати мавік, треба витратити норм паперу. При чому, не так важливий аналіз події (привіт AAR), як правильне формулювання, щоб скинути все на ворожий РЕБ (підкреслюю, що то так роблять тільки суміжники!).

And though they did hurt me so bad

In the fear and alarm

Ілля:

Ці 3 роки по насиченості як усі 10-15. Сотні людей які прийшли і пішли з мого життя, десятки людей яких я знав загинули. Постійний рух який дає стрес, адреналін і так далі. Нова інформація, нові знання, інколи нові професії. Це все поміняє будь-яку людину.

Мабуть, я став краще розуміти природу речей в самому широкому сенсі цієї фрази. Зважувати що важливо, що ні, в цьому житті. Думати «чому так». Звучить банально, але останні 3 роки я багато думав про все і щось зміг зрозуміти.

Зараз сходи-заходи сонця дійсно гарні) Посадка — єднання з природою)

Микита:

Раніше, вибір позицій був ледь не улюбленою частиною роботи. Зараз вже ні. Прямо зараз я не працюю в полі у зв’язку з лікуванням. Зазвичай: Дельта, спілкування з побратимами, рекон, збір інфи й вибір позицій з декількох варіантів. По заходу і виходу коментувати не можу. В чуйку не вірю. Я за протоколи роботи і 100500 варіантів плану (навіть якщо він зміниться на 100501 варіант). 

Я не пам’ятаю жодну позицію, яку ми облаштували до кінця. Щоб так сісти й сказати «ми все зробили». Це тупо постійне будівництво і ремонт! Завжди є що копнути і поліпшити.

You did not desert me

My brothers in arms

Микита

Списуємося не кожен день, але регулярно. Треба буде погодити ці свідчення з ним.

Ілля:

Та коли як) Колись була така ідея зустрітись в конкретному місці, але зараз йдемо в різні місця. Ми вже ветерани фронту переводів, бо більше року намагаємось це провернути.

There’s so many different worlds

So many different suns

Ілля:

Взагалі інакше дивлюся кіно і читаю книги. Якщо раніше контент про війну був як розважальний, то зараз бачу багато паралелей. У мене є фраза – «на фронті збирають чутки про ротацію в тил, в тилу збирають чутки про ротацію на фронт».

Якщо вірити «На західному фронті без змін», то німецькі юнаки 100 років тому мислили точно так само: на фронті чекали коли в тил, в тилу – коли на фронт.

Я слухаю в основному інструментальну музику. Є збережений список треків з гри 2003 – досі слухаю. Nord Division заходить, це треки війни, під які на пікапі їдеш зі своїми або воювати або відпочивати.

Микита:

На книги не вистачає часу і фокусу. Трою передивився на днях.  Зачепило, як цар Трої тупо проїбав все планування, маючи величезну перевагу і слухав чувака без бойового досвіду і навичок.

And we have just one world

But we live in different ones

Ілля:

На кого схожим – нема таких. Найбільше здивували в першому виході ті, від кого героїзму не очікував, а вони тащили все. Після цього зрозумів, що стереотипами жити не варто і краще дивитись як людина діє, а не виглядає/презентує себе на публіку.

Здивували ті люди, які штурмували ТЦК в лютому-березні 2022, тоді були дійсно натовпи «ненароджених для війни». Це абсолютно інша категорія людей.

Микита:

В СОУ багато дуже крутих людей. У різних званнях і на різних посадах. Антигероїв теж достатньо. Відрізнити одних від інших на війні легко. Одразу видно, за що людина переживає/думає найбільше! Бо ти з цими людьми, по суті, живеш…постійно! Навіть якщо не хочеш, всі постійно поруч.

Я знаю багато людей, які при якісному лікуванні/переведенні/інших умовах можуть давати результату в десятки разів більше. Рекрутинг зараз працює, чого майже не було у 2022 році. Потрібен адекватний підхід до мобілізації, але я не знаю, як в один абзац пояснити, що на мою думку «адекватний».

Для протоколу, я не казав, що люблю людей! Щодо роботів — питань немає. У мене є довідка зі шпиталю, що я так можу.

Now the sun’s gone to hell, and

The moon’s riding high

Микита:

Так, технологічно ми перші. Бо у нас менше людей і цінуємо ми їх більше, тому технології нам потрібні в рази більше, ніж їм.

Роботи роблять багато роботи. У найближчому майбутньому роботи мають перейняти на себе максимум логістичних задач та допомагати в евакуації загиблих/поранених. Трішки далі — це ударні/розвідувальні та купа інших нових спроможностей. Роботи з цим дуже багато. Як з проєктуванням та виробництвом, так і застосуванням.

Красиво сказати, що у нас війна роботів і дронів, але техніка без навчених людей нічого не варта.

---

Ну і в якості коди ось вам кавер від оркестру Королівської морської піхоти Її Величності на пісню, яку під час війни за Фолклендські острови написав Марк Нопфлер. Не уявляємо, що після неї вам вдасться не повернутися і не задонатити Микиті ще стільки ж!