Атестація місцевих прокуратур – крузаки, палаци, аквадіскотеки

У січні завершилися співбесіди з прокурорами місцевих прокуратур. Це завершальний третій етап атестації — тести на знання законодавства та на загальні здібності. Мертвий юрист Станіслав Гришин був одним із членів комісії і зробив коротку сповідь. Отже. 

Для проведення співбесід сформовано 12 комісій, кожна з яких складалася з 6 членів:

– 3 від Офісу Генпрокуратури,

– 3 делегованих міжнародними організаціями.

Для того, щоб прокурор успішно пройшов співбесіду, він повинен отримати щонайменше 4 голоси. Тобто хоча б один “міжнародник” має віддати свій голос за прокурора, щоб той завершив атестацію. На практиці, прокурорський склад комісії майже завжди підтримує атестованих, тому рішення про неуспішне проходження атестації вимагав від “міжнародників” абсолютної консолідації. Ну але відзначу, що в особливо токсичних випадках навіть прокурорський склад комісії підтримував негативне рішення.

Через кожну комісію пройшло більше 360 прокурорів місцевих прокуратур, це 5 тижнів по 15 прокурорів на добу. Об’єктивно, це завелика кількість прокурорів для одного дня, бо іноді співбесіда і подальше обговорення затягувалась більше ніж на годину. А ще треба виписувати проєкти негатвних рішень, корегувати запитальники і готуватись до нових співбесід.

Що досліджували члени комісії?

Особові справи, декларації, судові та інші загальнодоступні реєстри. Матеріали дисциплінарок і службові розслідування генінспекції з’явились в доступі лише з другої половини атестації, після колективного листа від усіх “міжнародників” на Генерального прокурора. Складність виникала у тому, що справи КДКП і Генінспекції надходили членам комісій лише день-в-день, а тому часу детально вивчити всі матеріали можливості не було. Особливо цінні під час атестації були скарги, які напряму надходили на адресу комісії по електронці від “небайдужих громадян”.

Особисто я мав негативне передчуття перед співбесідами.

Очікував значно гірший рівень підготовки прокурорів і кричущі випадки недоброчесності. Але на рівні районних прокуратур негативні явища, які попали в поле зору комісії – поодинокі. Типовий прокурор перевантажений справами (200-300-400 кримінальних проваджень на людину), має звичайну декларацію та без будь-яких суттєвих негативів в особовій справі. А тому “крузаків”, палаців та аквадіскотек у рядових прокурорів не знайшлось (на щастя).

Прокурори демонстрували абсолютно різний рівень професійної підготовки і знань. Дехто лише розпочав свою професійну кар’єру, лише пройшов добір і відразу почалася атестація, дехто приїхав з декрету, а дехто – з реаліті-шоу (так, в моїй комісії був прокурор – переможець реаліті-шоу) . Мали місце і курйозні відповіді, на зразок:

”Платні захисники заставляють прокурора думати”, або “Причини роботи в прокуратурі – я роблю світ краще”.

З огляду на надмірний рівень навантаження прокурорів і кадрову кризу, ми намагались максимально акуратно і виважено підходити до прийняття негативних рішень, і голосували “проти” прокурорів лише при очевидних ознаках недоброчесності.  В протилежному випадку, була реальна загроза залишити цілі райони без прокурорів. Наприклад, в умовному Кривожопільскому відділі Стригунецького місцевій прокуратурі працює 3 прокурора (начальник і два підлеглих), при штатному розкладі 7 осіб. 2 прокурора вже провалили 1 етап. Приймеш негативне рішення щодо начальника – і фізично не буде кому процкерити і в суди ходити.

В моїй комісії загалом прийнято 5 негативних рішень. Це дещо менше ніж в інших комісіях і чим мені особисто хотілось прийняти, але в своїх рішеннях ми глибоко впевнені. Мотивація рішень по місцевим прокурорам більша за обсягом ніж та, що використовувалась при атестації Генеральної прокуратури (коли “забанили” близько 50% прокурорів), а тому сподіваємось на позитивну для прокуратури судову практику по атестації місцевих (хоча з ОАСКом довіри особливо нема).

Впевнений, що атестація досягнула поставлену перед собою мету – очищення прокуратури від недоброчесних працівників. Ми як члени комісії доклали до цього багато зусиль. Але для того, щоб системно знищувати системну корупцію атестаційні процеси повинні відбуватись регулярно і обов’язково – за участю з людьми “поза системи”. Прокурори, хто успішно проходять співбесіду, отримають підвищену заробітну плату в оновленій прокуратурі і високо цінять свій результат, бо позитивні рішення не приймались під тиском, за гроші чи через “телефонне право”.

@Станіслав Гришин