Минулого тижня русня повідпускала зі своїх тюрем кількох політичних вʼязнів, які за щасливим збігом обставин виявилися експертами з економічних санкцій. Схудлі і нещасні на вигляд ліберальні росіяни розцвіли та одужали, щойно на пресконференції зайшла мова про санкції. Вони експертно повідомили, що санкції з росіян потрібно знімати, бо вони (а) взагалі не працюють і (б) може якісь там працюють, але лише проти простих ні у чому не винних росіян.

Я знаю, що ви інтуїтивно і так це розумієте, але все ж: санкції не можна знімати, їх потрібно продовжувати поступово запроваджувати і похуй на те, що там думають прості росіяни. А для того, щоб вони мали кращий ефект на економіку росії, потрібно постійно латати дірки.

У 2008 році американський громадянин Володимир Воронченко найняв адвоката Роберта Вайза (Robert Wise), аби той супроводжував купівлю нерухомості у Нью-Йорку та Флориді. Але покупцем нерухомості був не сам цей Воронченко, а його принципал — Віктор Вексельберг. За інформацією Wall Street Journal сукупна вартість цих обʼєктів зараз складає десь $75 лямів.

Надалі адвокат надавав Вексельбергу не дуже розповсюджену в Україні юридичну послугу: він виступав фінансовим посередником при оплаті вартості обслуговування цих обʼєктів нерухомості. Для надання цієї послуги адвокат або фірма мають відкрити спеціальний трастовий рахунок. Так от, через трастовий рахунок нашого адвоката за період з 2008 по 2018 рік пройшло приблизно $18 вексельберзьких мільйонів.

Але у 2018 році США наклали на Вексельберга санкції і надавати таку послугу стало не можна. Але адвокат, як ви розумієте, продовжив її надавати, щоправда, надалі гроші надходили від іншої особи і через інший банк на Багамський островах. І таким чином через адвоката пройшли $3,8 тепер вже підсанкційних вексельберзьких мільйонів.

У квітні 2023 федеральний суд Мангеттена визнав нашого адвоката винним у відмиванні коштів і присудив йому якийсь там штраф у сумі $200к. А вже вересні цього ж року він отримав дисбар і пішов на пенсію (діду 82 роки).

Описана історія — це ідеальний приклад того, про що говорить спеціаліст з економічних санкцій Кара-Мурза: від міжнародних санкцій страждають прості росіяни, а також їхні прості американські адвокати. Ну а ще приклад того, як юристи допомагають русні обходити санкції. Але перш ніж перейти до цього питання, пропоную дещо відволіктися на теорію.

Ефективність і спроможність санкцій

Я нещодавно осилив бестселер 2022 року, відомий у вузьких інтелектуальних колах як “книжковий шлак“, пера ботаніка на імʼя Ніколас Малдер із Cornell University (хоча книжку видало видавництво Yale). Книжка товста, унила, без картинок, та ще і з високопарною зайобистою англійською, тож не повторюйте мій книжковий подвиг, давайте я краще вам кілька тез своїми словами перекажу.

Економічні санкції з’явилися десь століття тому. Світ тоді настільки охуїв від руйнувань Першої світової війни, що Ліга Націй подумала, може б можна було якось знищувати інші держави без застосування грубої сили?

Концепція економічних санкцій всім дуже сподобалася, бо можна було без особливого ризику для себе булити інші країни. Станом на сьогодні орієнтовно третина людства живе у країнах, на які накладені хоч якісь санкції.

Попри популярність цього інструменту, столітня історія запровадження санкцій це переважно історія розчарувань. Але лише на перший погляд.

Автор пропонує як мінімум два кути зору на санкції.

Перший кут зору. Він пропонує дивитися на економічні санкції не лише з погляду ефекту (effect), який вони завдали агресору, а також з погляду їхньої теоретичної спроможності (efficacy).

Дозвольте мені пояснити цю тонку різницю між effect та efficacy своїми словами. Якщо у мене є Ламборджині, це не завжди означає, що я доїду нею від Леонардо до Господарського суду міста Києва за пʼять секунд. Тобто, efficacy Ламби: доїхати за 5 секунд; але реальний effect у годину пік може бути значно гіршим, ніж дійти пішки.

Другий кут зору. Дивитися не лише на економічний ефект від дії санкцій, а і на політичний.

Розділивши властивості економічних санкцій на два різні поняття, а обʼєкт дії санкцій на дві різні області, можна вийти із пастки відповіді “так” чи “ні”, в яку нас заганяє питання “а чи діють санкції”, бо:

Економічні санкції самі по собі це надпотужний інструмент політичного впливу. Але тільки поки це погроза запровадити санкції. Бо (а) у глобальній економіці інформація асиметрична, тобто умовні США можуть мати більший набір макроекономічних даних для аналізу, ніж умовна росія і (б) США не знає те, що знає росія, і навпаки. Отже, ніхто насправді точно не знає, “йобне чи не йобне”.
Реальна ефективність впливу санкцій на економіку агресора майже завжди виявляється мізерною. Чому це трапляється і як запобігти, я розповім у двох наступних постах.
Запровадження санкцій кількома державами може мати низький економічний ефект, але великий політичний: агресор перетворюється на глобального ублюдка і це тільки здається, що на росію цей фактор не тисне, бо інакше б вони не вили.
Дієвість санкцій залежить у меншій мірі від юридичної техніки, та у більшій мірі від глобального консенсусу. Ці поняття дуже взаємоповʼязані, як на мене, але автор, певно, має на увазі, що як би прискіпливо європейські законодавці не виписували свої закони, якщо швейцарські банки клали на них піструна, то санкції не полетять; аналогічно, якщо є субʼєкти, які не несуть відповідальності за зловживання привілеями (наприклад, адвокати зловживають адвокатською таємницею).

І от тепер переходжу до головного питання —

Як юристи допомагають русні обходити санкції

У кінці 2022 року Департамент юстиції створив підрозділ під назвою KleptoCapture. Цей підрозділ мав замість полювати на яхти простих підсанкційних росіян, сфокусуватися на набагато більшій рибі — консультантах, які, допомагають простим росіянам обходити санкції.

Тоді американський Конгрес ледь-ледь не прийняв “Establishing New Authorities for Businesses Laundering and Enabling Risks to Security Act” або просто Enablers Act. Прямого перекладу поняття ‘enabler’ немає, це щось типу пособник або сприяч порушенню. Цим законом Конгрес хотів зобовʼязати консультантів, у тому числі адвокатів, звітувати про підозрілі фінансові операції своїх клієнтів.

Ці зміни обурили американське НААУ — American Bar Association. Вони заявили, що така вимога порушить адвокатську таємницю. Натомість АВА обіцяла зайнятися просвітництвом серед юристів стосовно того, як робити можна, а як ні.

Мене от теж цікавить, як юристам робити можна, і що таке взагалі обхід санкцій, та де межа між обходом і легітимними послугами. Я відкрив навмання сайти кількох юрфірм і попросив першу з них, у кого побачив практику міжнародної торгівлі і санкцій, підказати, куди копати.

Юрист CMS Cameron McKenna Роман Гришин-Грищук от що каже: санкції обмежують доступ держави або окремих її осіб до певних ресурсів з метою засудження їхньої поведінки, або стимулювання зміни такої поведінки.

Наприклад, незважаючи на санкції, спрямовані на обмеження доступу оборонних компаній Росії до західних технологій, країні-агресору таки вдається отримувати доступ до критичних товарів.

Ось як вони це роблять: (1) використовують російських дочірніх осіб іноземних компаній, що продовжують отримувати продукцію через посередників, і (2) використовують російських дистриб’юторів, що імпортують товари за допомогою компаній з третіх країн, які не підтримують санкційну політику.

Інші способи Роман порадив шукати у звіті, який кілька місяців тому зробила група студентів Стенфордського Університету на чолі із директором програми з верховенства права Еріком Йенсеном (Erik Jensen) за активної участі студента Стенфорду Кирила Короля (колишній юрист Axon Partners, чим адмін особисто ппц який гордий).

Вони кажуть, що юристи є найбільш поширеними енейблерами обходу санкцій, бо мають дві ідеальні привілеї:

1) Адвокатську таємницю — не можуть бути допитані, не можна вилучити досьє, ну ви у курсі, і

2) Обовʼязок репортити факт відмивання коштів клієнтом виникає лише у тому випадку, коли адвокат на 100% впевнений у цьому, тобто, по суті, ніколи.

Ось які три типи участі юристів в обході санкцій вони виділяють:

Прямих обхід: юрист в тупу працює на підсанкційного клієнта і допомагає йому вчинити якусь угоду у США. У цьому випадку юрист просто вчиняє злочин.
Опосередкований обхід — юрист працює на представника підсанкційного клієнта (на якогось Ролдугіна, якого називають тримачем активів путіна).
Офшорний обхід: юрист працює із офшорною компанію, або трастом, бенефіціара якого він типу не знає, а ним є простий підсанкційний росіянин.

При цьому ж очевидно, що великі галери у таке не граються, бо і репутаційні ризики усвідомлюють, і ресурси для глибокого KYC мають. Саме тому росіяни по такі послуги до biglaw і не звертаються. Хоча, ось тут журналісти-розслідувачі стверджують, що Baker McKenzie обслуговували Ростех та ще кілька російських контор вже після того, як їх обклали з усіх боків санкціями. Знову ж таки, притомних деталей розслідувачі не дають, тому я хз, чи варто цьому вірити.

Ну а висновок звіту, якщо я правильно зрозумів, такий: поки той Enablers Act не приймуть, та поки не розповсюдять це регулювання екстериторіально, як вони вміють, то юристів-гівнюків не спинити.

Діма Гадомський