Тема сексуальних домагань в судовій системі стигматизована, про неї не прийнято говорити, але вона надзвичайно складна і важлива. Ідея цього опитування з’явилася з історії від нашої підписниці, яку ми з її дозволу нижче наведемо дослівно.

Перед початком trigger warning – у наведеній нижче персональній історії та запропонованих в анкеті питаннях йдеться про переживання сексуальних домагань на робочому місці. Якщо ви зіштовхувалися з подібними явищами – прочитання цього матеріалу може викликати у вас повторне переживання травми чи негативних емоцій.

Ми не можемо підтвердити повну достовірність розказаної історії, хоча й особливих сумнівів у правдивості теж немає. Власне, в цьому й полягає мета опитування – з’ясувати поширеність подібних випадків всередині судової системи.

Розуміємо, що навіть анонімно розповісти про пережиту травму буде ще однією травмою, але якщо відчуваєте в собі сили – ви можете поділитися власними історіями, які ми з вашого дозволу опублікуємо.

Ми свідомі того, що публікація ваших історій та результатів опитування одразу не розв’яже всіх проблем, проте – підняття цієї складної теми в публічному просторі може бути першим кроком до її вирішення.

Також, ви можете одразу перейти до анкети, не читаючи історії від підписниці.

Історія від підписниці

«Вітаю, колеги.

Насправді я не маю достатньо сил, слів або навіть релевантної інформації з підтвердженнями.

Тому це більше прохання звернути увагу на проблему, якщо хтось таки наважиться з цієї ж теми відкрито звернутися по допомогу. Хоча б розголосом.

Long story short, харасмент зі сторони суддів по відношенню до працівниць апаратів судів/помічниць тощо. Про це прийнято говорити виключно пошепки між собою, в тісному колі жертв, яких здебільшого не підтримують навіть жінки-судді.

Не знаю чи стикаються з цим чоловіки, тому пишу з власного досвіду. Я працювала в органах судової системи декілька років поспіль, майже одразу після завершення юридичного факультету.

З перших днів у місцевому загальному суді мене шокувало те, що деякі судді можуть дозволити собі буквально затиснути дівчину, що їм на її ж жах сподобалася, в коридорі або в себе в кабінеті, та намагатися залізти під спідницю.

Це не поодинока практика, вона не залежить від регіону чи інстанції. Особисто мені, до прикладу, не пощастило з цим стикнутися не лише в суді першої інстанції так званої “глибинки”, але й у апеляції однієї з центральних областей і, на жаль, навіть у одному з вищих спеціалізованих судів безпосередньо перед їх ліквідацією – маю навіть припущення що мене звільнили (не перевівши до новоствореного ВС) через те, що я відмовила судді, який наразі здійснює правосуддя в одному з касаційних судів. Але це мої проблеми та припущення. Крім того, я цілком свідома того, що дійсно могла бути менш кваліфікованою й досвідченою за інших колег.

А згодом історія повторилася навіть у ВРП – зі сторони членів ради, які також є кадровими суддями.

Протягом мого “професійного шляху” в органах судової влади яких тільки залицянь я не відчула на собі, яких тільки образ я не вислухала, як тільки мене не принижували. Проте ніхто, навіть мої знайомі, що більш сміливі за мене, ніколи не піднімають цю тему публічно. Мені це незрозуміло та дуже зрозуміло одночасно. Пробачте мені цю нахабну спробу використати ваш сайт як “жилетку” для моїх сліз відчаю та сорому. Знаю, що ці мої проблеми ніщо в порівнянні з тим, що зараз переживають багато наших співгромадян, особливо тих, які входять до складу героїчних сил оборони. Просто здається що я зламалася…зламалася назавжди…та я спробую полагодити себе.

Ще раз я прошу поставитись із розумінням – мені надзвичайно не по собі навіть від того, що я пишу це без імен/прізвищ, більш-менш чітких часових рамок або інших деталей, які могли б дозволити ідентифікувати хоча б когось із учасників описаних подій. Я усвідомлюю, що моє боягузство нікому не допомагає. Бляха, я навіть боюсь зізнатися в цьому психотерапевтці – реально брешу їй у вічі про те, що домагання відбувалися не на роботі…Просто, може хтось іще колись висловлювався чи висловиться на цю тему…Не знаю…Просто не відмахніться, будь ласка, від цих жінок або чоловіків…Я особисто відчуваю себе винною в усьому, що зі мною сталося, я боюся осуду, боюся залишитися поза професією, боюся спробувати піти в юридичні фірми через те, що мені лячно уявити що собі можуть дозволяти люди, які не є фактично держслужбовцями, якщо судді дозволяють собі таке…Та я поки що намагатимуся продовжувати свій професійний шлях.

Ще раз дякую і прошу вибачення.

Прошу лише про одне – якщо ви це побачите й прочитаєте, викладіть будь ласка якийсь актуальний збір. Я задоначу анонімно – ви мене так не ідентифікуєте, просто мені стане легше від усвідомлення того, що хтось це прочитав і прочитав до кінця, хоча б задумався на хвилинку про те, що така проблема існує. А я таки принесу якусь мінімальну користь, а не просто вкраду у вас купу часу на цей непроханий лонгрід»

Визначення термінів

В Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» сексуальні домагання визначені як дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування.

Конвенція МОП №190 «Про викорінення насильства та домагань в світі праці» визначає термін «насильство і домагання» у сфері праці як низку неприйнятних форм поведінки та практик або їх загрози, що здійснюються одноразово чи систематично, метою, результатом або можливим наслідком яких є заподіяння фізичної, психологічної, сексуальної чи економічної шкоди, включаючи ґендерно-обумовлені насильство і домагання.

У свою чергу, ґендерно-обумовлені насильство і домагання – це насильство та домагання, спрямовані на осіб через їхню статеву або ґендерну приналежність, або які непропорційно впливають на осіб конкретної статі або конкретної ґендерної приналежності і включають у себе сексуальні домагання.

У статті 40 Стамбульської конвенції сексуальне домагання визначено як будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища.

Види сексуальних домагань (джерело – матеріал на сайті Асоціації “Юрфем”):

1. Фізичні дії:

небажані дотики,
притискання,
тертя,
щипання,
поплескування,
“випадкове погладжування волосся”,
спонукання до сексу,
інші дії сексуального характеру.

2. Вербальні (словесні):

неприйнятні коментарі щодо зовнішності,
наполегливе вимагання побачень,
імітація звуків тварин,
образливі надписи та жарти щодо статі,
посвистування,
недоречні розповіді про сексуальні подвиги,
публічне приниження,
погрози,
залякування,
непристойні зауваження.

3. Невербальні:

сексуальні жести,
оголення,
демонстрація статевих органів,
виявлення сексуальних намірів,
мастурбація,
демонстративний перегляд порноконтенту.

Якщо ви суддя, помічник/помічниця судді, працівник/працівниця апарату суду, ми просимо вас допомогти нам зі збором інформації про подібні історії у судах. Пройдіть будь ласка це опитування, навіть якщо ви самі не стикалися із домаганнями.

Але це ще не все

Героїня анонімної історії попросила додати до публікації збір. Виконуємо прохання і просимо вас спрямувати кілька десятків своїх чесно зароблених гривень на наш Благодійний Фонд “Спілка мертвих юристів” (карта Моно Надії Денисюк):

50 000 на хімічні грілки

Хімічні грілки це дуже базова штука і їх треба тисячі, десятки тисяч.

1 грілка це кілька годин тепла для одного бійця в бліндажах. До глибокої весни грілки будуть дуже актуальні. Тому обміняйте чашку свого капучино на кілька годин тепла для військового.

Грілки підуть в піхоту кількох частин ТРО, зокрема туди де служать наші колеги юристи.

Монобанка