Маркіян Галабала чи не перший український суддя, хто познайомив Фейсбук-спільноту із поняттям “офіс судді”. Більше того, він опублікував фотосесію з офісом судді ВАКС. От ми і поговорили із Маркіяном про те, чим займається його помічники та секретарі, ну і про посіпак теж. Яка була твоя перша думка, коли побачив Реєстр суддівських посіпак?
Назва різанула. Розумів, шо перекочувала вона з назви реєстру помічників нардепів, але не бачу особливих проблем у його існуванні. Як на мене, то роль помічників у функціонуванні суду суспільством недооцінюється.
Тоді як тобі ідея додати імена і контакти помічників на сайти українських судів?
За контакти не впевнений, а стосовно ПІБ – за.
Я перевіряв сайти верховних судів Штатів, Англії і Канади — там немає помічників. Я також не знайшов реєстру помічників суддів ні у Штатах, ні у Європі. Вони просто досі не додумалися до цього, чи в них немає потреби?
Думаю, в них немає такої потреби. Як і немає, на щастя, потреби у такому суворому контролі зі сторони держави за майновим станом суддів (наші е-декларації), родинними зв’язками суддів (наші декларації родинних зв’язків).
А навіщо на сайті публікувати імʼя помічника, якщо не давати його контакти (як у твоєму прикладі із судом у Флориді)?
Як видається, це – елемент публічності, престижу роботи.
Скрін любʼязно вчинений і наданий МаркіяномЯ помітив, що помічники не дуже то люблять публічність. Вони не дають інтервʼю, не виступають на конференціях на тему “Реформування роботи помічників”, хоча вони, за словами суддів Верховного Суду, “невидимі герої судової системи, справжні творці текстів судових рішень”. Чому ця категорія юристів така непублічна?
Почнемо з того, що, на моє переконання, наші судді залишаються доволі непублічними. 🙁 Серед колег побутує переконання, шо “головне – робити свою роботу”… (до речі, у нас нещодавно виходим матеріал про стратегію “щоденної кропіткої праці” пера трьох верховних суддів — примітка редактора). Роль комунікації явно недооцінена.
Це, мабуть, екстраполюється на малу інфоактивність помічників. Однак можу сказати про те, що попадає в моє поле зору — помічники ряду суддів ВАКС доволі публічно активні, мають багато публікацій, читають лекції тощо.
Давай переходити від абстрактного до конкретного. Що таке офіс судді Маркіяна Галабали і як він працює із середини?
Троє в одному човні (якщо не рахувати судді)… 🙂 Двоє помічників плюс секретар. Офіс працює як і усе зараз у двох вимірах — реальному (реальне спілкування) та віртуальному (спілкування через загальний чат офісу, e-mail).
Чат офісу у якому месенджері?
WhatsApp. При цьому спілкування у месенджері майже повністю відбувається не на індивідуальному рівні з помічником, секретарем, а в загальному чаті, аби команда орієнтувалася в загальних тенденціях, була взаємозамінність та можливість проговорити проблеми без витрачання часу на те, аби когось ввести в курс справи.
Як виглядає “виробництво судового рішення”: хто готує проєкт, чи сперечаєшся ти із помічником щодо позиції і, власне, самого рішення?
Є різні алгоритми — в залежності від рівня складності проєкту. Якщо проєкт простий, то помічник його самостійно готує, а я лише згодом вичитую. Якщо складний – то спочатку проговорюємо, потім помічник працює над ним, а вже потім вичитую. Короче, функція Word “Відстеження змін і відображення виправлень” рулить… 🙂
Стосовно різних позицій – так трапляється. Одного разу навіть були розбіжності щодо позиції, чи обвинувачений винуватий-невинуватий.
Чи страждає якість рішення, якщо помічник не згоден із твоїм рішенням, але мусить писати так, як ти сказав?
Важко сказати, намагаємось все-таки виробити спільну позицію.
Якщо порівняти юридичну фірму і офіс судді ВАКС, то помічник це мідл, сіньор чи радник?
Тут, як на мене, дуже важко паралелі проводити. Але якщо суддю вважати партнером, то помічник, мабуть, радник. 🤷♂️
Я щойно продивлявся лінкедін акаунти помічників суддів верховних судів у Штатах, Англії і Канаді і звернув увагу, що judicial clerk це переважно тимчасова роль, на якій юрист затримується пару років, а потім йде або в інхаузи, або у юридичну фірму, або на державну службу. Дуже мало хто працює на цій посаді безперервно, ще менша кількість помічників стають суддями. В Україні ж навпаки; як мені здається, юристи йдуть у помічники тільки для того, аби колись стати суддею. Якщо я правий, то як ти гадаєш, чому в нас так склалася система? І чи це добре чи погано?
На Заході є два поняття помічників – “temporary assistant” та “career assistant”. Так звані помічники на тимчасовій основі працюють з суддею десь до п’яти років, а кар’єрні можуть працювати протягом усього трудового шляху судді.
Звичайно, що наявність у помічника іншого професійного досвіду окрім досвіду помічника — це плюс. Думаю, що добре, коли помічники стають суддями. Але це має бути справжній помічник, а не той, який лише по булочки для судді в магазин ходив…
Твій помічник хоче стати суддею?
Не знаю. 🙂
Ну і не забудьте читнути також наше інтервʼю із помічницею якогось судді ВАКС, яка попросила залишитися анонімною, —
