Нові “плівки Вовка”: КСУ і ВККС

“Це хуёво, когда, блять, нахуй, в судовій гілки влади, бля, борются за должность руководителя, нахуй, такими методами, не? Та, блять, какая у нас судова гілка влади, нахуй? Где они, где они, где мы? Совершенно в разных разделах”.

Що за розшифровки

Добрі люди передали мені чотирнадцять сторінок розшифровок “плівок Вовка”, які раніше не публікувалися. На плівках залаштунки кількох місяців життя судової системи у 2019 році: звільнення голови КСУ Станіслава Шевчука і підготовка до блокування ВККС.

Я спробував ще більше розшифрувати ці розшифровки: прибрав нерелевантні розмови (не хвилюйтеся, оригіналом я теж поділюся, він у самому низу тексту), припустив, з ким і про що Вовк розмовляє, спробував знайти підтвердження усіх цих обставин в інших джерелах, зокрема, у кількох фігурантів цих розмов. Ще я розпікав матюки, бо так органічніше.

Одразу попереджаю, там нічого особливо нового. З нового тільки кут, під яким я пропоную поглянути на злого генія.

Кут зору

А кут такий. Уявімо, що судова система це корпорація:

• Вища рада правосуддя — це рада директорів,
• Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія суддів — це HR-відділ,
• Державна судова адміністрація — адміністративний відділ,
• Суди — це департаменти,
• Судді — працівники,
• Рада суддів — профспілка,
• Верховна рада — представник акціонерів,
• Ми з вами — акціонери, отримуємо у вигляді дивідендів правосуддя,
• Активісти — акціонери, які використовують свої права для того, аби змінити корпорацію (хто не у курсі, хто такі activists shareholders, ось визначення на інвестопедії).

Із раніше опублікованих записів розмов Павла Вовка ми знаємо, що він, інші судді, державні службовці, адвокати, науковці і випадкові люди обговорюють призначення на посади ВККС і ВРП, ухилення від оцінювання суддів, звільнення і призначення голів судів.

Якщо накласти ці розмови на модель корпорації, то виходить, що голова одного із департаментів (ОАСКу) за допомогою працівників інших департаментів та активістів, намагається отримати контроль над радою директорів.

Якщо хтось із вас колись працював у великій корпорації, тим більше на керівній посаді, то ви знаєте, як непросто одній людині впливати на щось, а тим більше контролювати все. Особливо складно контролювати щось, якщо ти всього лише “голова департаменту”. Попри це, за третім-четвертим пивом десь у барі кожен менеджер середньої ланки — сірий кардинал, плете інтриги і хороводить керівництвом.

Так от, попри те, що на розшифровках розмов Павла Вовка, які я от прямо зараз публікую, немає нічого особливо нового, читаючи їх і співставляючи із раніше опублікованими, я дійшов кількох раніше неочевидних для мене висновків:

1. Українська судова система це болото і хаос. Хаос, бо все відбувається завдяки збігам випадкових обставин. Болото, бо у цьому хаосі Павло Вовк, Андрій Портнов, Андрій Богдан та інші учасники розмов, які не мають ані візії, ані стратегічної мети, ані інструментів впливу на судову систему, намагаються на цю систему впливати.
2. Павло Вовк це злодюжка середньої ланки і хвалько, який у реальності впливав тільки на те, що відбувалося в ОАСКу.
3. Враження, начебто Павло Вовк стоїть за всіма цими призначеннями і звільненнями, виникає виключно тому, що це записи із його кабінету. Якби всі записи вели із кабінету Тупицького, то складалося б враження, що це він захоплює владу, а не Вовк.
4. Андрій Портнов — це просто активіст, який лякає оточуючих не своїм реальним впливом, а виключно своїм брутальним і загрозливим зовнішнім виглядом та злобним телеграм-каналом.
5. НАБУ за допомогою журналістів (це не претензія, якщо що; просто так працює система) перетворили інтелектуально посередніх Павла Вовка та його співбесідників на демонів, сірих кардиналів і Професорів Моріарті.

Але цілком можливо, або навіть швидше за все, моє враження про справжню роль Вовка хтось захоче піддати сумніву. Бо це ж тільки маленька частинка розмов, які НАБУ записали; напевно ці розшифровки навіть ретельно потерли і відредагували перед тим, як мені передати. До того ж, у цих розмовах часто не ясно, із ким вони і про кого. Ну і ще не забуваймо, що не до усіх розмов треба ставитися серйозно (згадайте свої якісь розмови зі знайомими і яку дичину ми навіщось одне одному говоримо).

Тому у кінці тексту я поділюся усіма джерелами і “оригіналами” розшифровок, які я маю. Я дуже прошу всіх, хто хоче мати свою незаангажовану думку прочитати ці безцінні юридичні артефакти. Написати мені ваші роздуми я б теж попросив, але це вже якось забагато прохань і взагалі, якийсь задовгий вступ.

Поїхали.

Конституційний суд

• У лютому 2018 року Станіслав Шевчук стає головою Конституційного суду України. До того він вже чотири роки працює суддею КСУ. А ще раніше він є суддею ЄСПЛ ‘ad hoc'.  
• Він стає головою у той час, коли там зависли, наприклад, справи про незаконне збагачення, про люстрацію, про оцінювання суддів і повноваження ВККС.
• 26 лютого 2019 КСУ скасовує норму про незаконне збагачення і основну порцію негативу отримує саме Шевчук.
• Вже через кілька місяців, 14 травня, пленум КСУ звільнить Шевчука з посади судді.
• Це все відбувається напередодні інавгурації Зеленського.

Як я вже попередив вище, хто і як диригував звільненням Шевчука вже не новина. Ще у 2021 році Слідство Інфо зробили дуже детальний матеріал про те, як Портнов, Богдан і суддя Вовк «ставили на коліна» Конституційний суд”. У матеріалах Схем є така цитата Павла Вовка: “Дивись, є група людей, які готові давати голоси за люстрацію виключно тоді, коли ми спершу звільняємо його [Шевчука]”.

Проте, журналісти тоді не публікували повні розшифровки розмов Павла Вовка. А ці розшифровки, крім суто естетичного задоволення низькопробним матом, ще і дозволяють зіставити різні події та зрозуміти, що із великою мірою ймовірності Вовк просто із виразом обличчя сірого кардинала стояв поруч із процесом зміни голови Конституційного суду України, але ні на що особливо не впливав.

“Трое со своим мнением блять”

13 березня троє суддів Конституційного суду — Сас, Сліденко і Мельник — розіслали своїм колегам по КСУ 30 сторінковий лист, яким закликали Станіслава Шевчука піти у відставки з посади Голови суду.

Вони звинувачували Шевчука у маніпуляціях із призначенням справ, тривалу відсутність на роботі, політизацію роботи КСУ, порушенні визначеного законом порядку розгляду справ. Наступного ж дня цей лист опублікувало Дзеркало Тижня; я саме ту публікацію на сайті Дзеркала знайти не зміг, тож даю лінк на УП, яка одразу перепостила цю новину (щоправда, тут тільки дві сторінки листа із тридцяти). 

Подальші події свідчать про те, що у КСУ є кілька умовних груп суддів. Одна із груп хоче контролювати Шевчука, друга група хоче іншого голову, третя група хоче, аби у суді не було скандалів. Але жодна із цих груп не має більшості на пленумі.

Ось тут і зʼявляється Павло Вовк. Точніше, у середу 27 березня у кабінеті Павла Вовка зʼявляється суддя КСУ Олександр Литвинов:

ВОВК: Здравствуйте, можно спиртного? Валерия, открой нам. Всё, не надо ничего открывать.
ЛИТВИНОВ: Павел Вячеславович, давно у вас тут не был. Так уютно у вас.

Литвинов і Вовк спілкуються близько десяти хвилин, але більшої частини розмови не чути, адже вона відбувається на балконі. З того що зрозуміло: Литвинов розповідає про те, як у Шевчука знесло дах і підтримує лист Саса, Сліденка та Мельника, а Вовк відповідає, що якось все це не дуже красиво.

ЛИТВИНОВ: Вы ж знаете, что кошмарят, сами себя, нас кошмарят, так у Стасика крышу снесло (переходять в кімнату відпочинку).
ВОВК: Ну, я кстати, его заявления прочитал, такое, такое, чувствуется, что смена политического режима (сміється).
ЛИТВИНОВ: Не, так, дело в том, что.
ВОВК: Но правда подогрели вот эти три, три ваши этих, блять, которые все время своим мнением, да?
ЛИТВИНОВ: Мельник.
ВОВК: Они на него какое-то «левое» наступление сделали, а тут.
ЛИТВИНОВ: Не, они лишнего ничего там не написали, но под выборы, конечно, это можно было после.
ВОВК: Он, ну, да. Ну, в любом случае как-то некрасиво.
ЛИТВИНОВ: Не, ну, тут с другой стороны.
ВОВК: А он как-то огрызнулся в другом вообще направлении.
ЛИТВИНОВ: Не, он с другой стороны, знаете, тут тоже надо меру знать. Если ты хочешь подвесить на крючок председателя (переходять на балкон).
ЛИТВИНОВ: Как оно, как оно, и чем оно закончится. Всё.
ВОВК: Давайте, спасибо, до встречи. Там выпустят. Давайте.

“А ты поддерживаешь нас там по оцениванию?”

Після цієї розмови Павло Вовк почав шукати у КСУ голоси на підтримку ідеї зняти Шевчука.

1 квітня він дзвонить невідомій особі та звітує про свою розмову із якимось суддею КСУ, на голос якого він розраховує. Але цей суддя висловлює підтримку Шевчуку. Я не зміг точно встановити, що це за суддя, але припускаю, що він є членом другого Сенату (далі поясню, чому саме другого).

А ще із цієї ж розмови Вовка стає більш менш зрозуміло, навіщо Павлу Вовку впрягатися у конфлікт в КСУ – аби знести оцінювання суддів (тут і далі все що у квадратних дужках […], то я дописав):

ВОВК (говорить по телефону): – Алло. Привет. Смотри, какая ситуация. Ответ на первый вопрос. Никакого отношения к товарищу «П», он не имеет. Он его, блять, говорит: «Я разве что по телевизору его видел, блять, и вроде бы, вроде бы мы в одной области родились, – говорит, – вроде бы, а так, – говорит, нахуй, я даже его не знаю, кто это такой, и что он там?». Вот. Поэтому это первое. Второй момент: у него абсолютно нет контакта с нашим товарищем, с которым я веду диалог, и ты ведешь диалог – с «Т[упицким]».

Он говорит: «Мы с ним, блять, по рабочим вопросам практически не общаемся. Он считает, что его и так должны все слушать. А я считаю, что у меня своё мнение. Пошёл он нахуй». Вот такое отношение. Это два.

Схоже, що вони обговорюють справи, які “зависли” у другому Сенаті (справу Дячука про оцінювання, або справу по Запорізькому заводу феросплавів, або справу Голяшкіна про повноваження ВККС). Отже, цей суддя із другого сенату не має абсолютно нікого контакту із Тупицьким. Також цей суддя вважає чи то Тупицького, чи то Шевчука (тут по контексту мені більше на Шевчука схоже) занадто розумним і що слухати його у питанні, яке вони обговорюють, не планує. Хто такий “товарищ П” я не знаю. Існує думка, що це Портнов.

Я говорю: «Третье – вот ты эту тему знаешь?». Он говорит: «Знаю». – «Твоё отношение?». Он говорит: «Смотри, раз он показал проект сырой-сырой на заседании в общем порядке. На что я сказал: «Это говно даже читать, тут нема даже что читать». На что было сказано: «У нас есть более доработанный проект и больше его никто не показывал». Три. Я говорю.

Он говорит: «Что надо?». Я говорю: «Смотри, надо помочь в этом вопросе, чтоб был твой голос». Он говорит: «Смотри, я тебя услышал. Для того чтобы сказать, готов ли я помочь или нет, дайте, блять, нахуй, итоговый вариант, я хоть почитаю. Может, я соглашусь с чем-то, а может – нет. Мне его никто не показывал. У меня контакта полноценного с «Т[упицким]» нема».

Я говорю: «Ты хочешь с ним контакт? Вот, я, например, попрошу его с тобой поговорить». Он говорит: «Нет, не хочу, ну его нахуй, он считает, что он умный, типа, пусть он». Короче, он говорит: «Возьми проект, найди меня, вместе почитаем, я тебе скажу своё мнение – даю я голос или нет. Ну, как минимум, возражать не буду, как минимум».

Я говорю: «Хорошо. Услышал». И четвёртая позиция – он говорит: «Смотри, я считаю, по этому документу нельзя его делать первым по КСУ, по институту КС». Он говорит: «Смотри, у нас до сих пор нет ни одного решения по институту КС». Он говорит: «Это ж в историю войдёт. Ну, как можно, блять, по этому документу делать первую КС?», – говорит, – «ну, неужели нельзя выпустить что-либо, да? А потом, блять, делать этот?». 

Я говорю: «Согласен». Он говорит: «Тут моя тоже вот позиция сходу». Говорит: «Ну, что за дебил, блять, который, типа, ни одного вопроса не выпустили мы, вся институция, по институту КС». КС, ты понял, да? Говорит: «А тут мы хотим сделать первое и самое, и достаточно кричащее». Вот. «Поэтому, – он говорит, – я бы рекомендовал хотя бы давайте там на неделю что-то выпустим. Вот, что у них готово, а потом, – говорит, – можно вот этот запускать вопрос, если как бы договоримся по тексту и так далее». Вот такая позиция.

Мені у цьому моменті знадобилася розʼяснювальна бригада. На той випадок, якщо ви теж не в курсі, що “інститут КС” — це інститут конституційної скарги, то от вам пояснення: на момент цієї розмови КСУ не прийняв рішення за жодною конституційною скаргою, які були подані з моменту появи цього інституту у законі — з 2016 року. А тут Вовк хоче проштовхнути рішення по якійсь конституційній скарзі через другий Сенат Тупицького. Його співбесідник каже, що так не можна: жодного рішення КСУ по конституційним скаргам ще не було, тому буде негарно, якщо першим же буде саме рішення по цьому питанню Вовка. Далі розмова Вовка: 

Я говорю: «А ты поддерживаешь нас там по оцениванию?» Он говорит: «Ну, вот, как раз это тот вариант, который тоже не самый легкий, да? Но теоретически, почему бы и нет? Пусть выпускают». Но проблема в том, что у этих не готово. Т.е. оно так, ну, оно на стадии финальной, но оно не готово, т.е. его нема текста. Вот. Вот такая ситуация.

А-а, и вопрос ещё какого характера. Он, я говорю: «А какие взаимоотношения с руководством, и тому подобное». Он говорит: «Ну, я поддерживаю Стаса сейчас. А чего поддерживаю? – Он говорит: «Смотри, я со Стасом особо не знаком. Но я считаю, что в такое время, блять, заниматься говнотёрками, кого-то отзывать, где-то что-то переделывать – это неправильно. Вот и всё». Ну, т.е. он говорит: «Он на меня не влияет, Стас. Просто вот у меня позиция такая, что вот сейчас не то время, когда надо заниматься вот этими говнотёрками. Вот и всё». Но это я к тому, к конфликту между, между там руководством, и тому подобное. Поэтому этот «ДУРАЧОК» наш, вот этот товарищ на «Т» [Тупицкий], чё он придумал про этого «регионала»? Я не понимаю.

Поэтому исходя из этого, я предлагаю тебе встретиться с «Т[упицким]» – раз. Сказать: «Больше с этим дурачком-«регионалом» не общаться. Он вообще не имеет к этому отношения никакого». Второй момент. Взять у него проект рабочий, который можно вообще хотя бы, блять, показать человеку. Два. Мы покажем, и проговорить надо с «Т[упицким]» по поводу того, что: «Давай что-то выпустим по институту КС, выпустим, чтобы, ну, чтоб действительно это было не первое». Они действительно за год не выпустили нихуя. Оно у них всё готовое. Но все ленивые, все сидят, в носу ковыряются.

И вот я думаю, что, может быть, мы как раз их подтолкнём по институту КС, по оцениванию. Оно такое. Нельзя сказать, что оно полностью, то, что мы с тобой говорили, решает проблему. Но оно решает, прекращает беспредел со стороны Сергея Юрьевича и отдаёт Парламенту мяч в плане «урегулируйте по-другому». То есть, достаточно безболезненно, и в то же время меня могут защитить на ближайшее, пока в Парламенте не будет новой коалиции.

А от і пояснення, навіщо це все Вовку: він допомагає Литвинову дістати голоси групи Тупицького, після чого він розраховує за допомогою нового голови КСУ знести оцінювання. Хто такий “той регіонал”, я не знаю. Хто такий “дурачок”, якщо ви ще не здогадалися, буде ясно у наступному розділі. Розмова продовжується:

“Дурачок”

Наступний зафіксований дзвінок Вовка відбувається через два тижні – у вівторок 16 квітня. На записах вказано, що розмова “ймовірно” відбувається із Портновим. Розмова відбувається у присутності прокурора Сергія Леонідовича Остапця — ця особа зʼявиться у наступній частині цього тексту про ВККС.

ВОВК: Алло, привет, привет. Да-да, смотри, я с ним, я говорил с ним. Вот, смотри, его [Тупицького] объективная ситуация следующая. Ну, его, его, точнее, оценка ситуации следующая, что, первое, ну, чтоб ты, допустим, был каким-то коммуникатором, да? И в том числе помог найти какую-то золотую середину во взаимоотношениях с этим товарищем, с руководителем [Шевчуком].

Он воспринимает к этому нормально. Почему? Потому что понимание, что его убрать можно, у него есть. Он говорит: «Под это есть голоса, мы провели уже Комиссию, сделали оценку этики, выноси в любой момент, и можно валить. А вот понимая, что я потом смогу стать руководителем – у меня этого понимания нет, потому что сразу все вот сейчас, кто ко мне ходят, сейчас сразу разобщатся все. Опять начнутся, блять, где-то бесконечный гетьман, и так далее». Он говорит: «Поэтому в этой ситуации, конечно же, лучше плохой мир, чем какая-то вот эта непонятная война. И действительно не хватает какого-то коммуникатора. А если тот ещё коммуникатор будет с новым руководством, ну это вообще идеально». Вот. Это первая позиция. 

Схоже, що Вовк переповідає Портнову (якщо дійсно говорить із Портновим) свою розмову із Тупицьким. І каже, що Тупицький вже все підготував для звільнення Шевчука. Далі потрібно або схилити Шевчука до лояльності, або ж, якщо він відмовиться співпрацювати із Тупицьким-Литвиновим, то знести його. Продовження розмови: 

Вторая позиция. На четверг ничего не готово. Он говорит, что голосов нет, он не работал, он просто его тупо вносит в порядок денний и тупо, чтоб, он говорит: «Я это понимаю так: он хочет внести в порядок денний, поставить на голосование, да? А потом туда показать: «Вот смотрите, я всё, что мог сделать, вот эти там столько-то человек не поддержали пока»». Вот. Ну то, что ты говорил важный вопрос. 

Я так розумію, мова йде про справу по люстрації. Якщо я правильно памʼятаю, це питання дуже хвилювало Вовка, Портнова та Богдана. Шевчук же не хотів ухвалювати це рішення і всіма можливими способами блокував його, у тому числі, не вносив до порядку денного.

Потому что, потому, смотри, потому что он говорит, что с ними не проработана эта ситуация. Он говорит, что даже с теми вот, кого ты назвал, я говорю, ну, допустим, я назвал две фамилии, да? А он мне в ответ три назвал. Он говорит: «Да, это люди, как бы, как бы, с ними, ну, с моей, нашей команды, там можно говорить, и так далее. Но я не знаю, что они туда передают, но каждый из них хочет что-то услышать, с ними надо работать». Говорит: «Я спрашивал, например, своего товарища этого на «Л[итвинова]», «Л», с которым ты общаешься, да? Он говорит: «Ну, можно, но надо смотреть, ну, да, вроде Андрей просит, но надо смотреть по ситуации, но говорит, что это не ситуация, когда голосуются такие решения»». «Я, – говорит, – спрашиваю, – у неё День рождения в этот день. Ты готов в этот день?». Он говорит: «Ну, давай позже посмотрим, блин». Однозначно ни да, ни нет никто не говорит. «Все хотят, – он говорит, – все хотят, услышать, как бы, кто, что, с кем можно потом работать?». Плюс они почему-то, допустим, он слышал уже, наверное, от «Л[итвинова]», да? Наверное, от «Ш[апталы]», да, что есть твои уши. Он говорит, вот его первое впечатление было, что это ты решаешь свой личный вопрос, чтобы вернуться на посаду, на посаду Генерального.

У четвер 18 квітня день народження судді КСУ Шаптали. Щодо Генпрокурора моя гіпотеза така: це дійсно схоже на Портнова, який не має ніякої посади і, як я чув, точив піструнчика, аби після виграшу Зеленського повернутися у політику та зайняти посаду Генерального прокурора. Вовк розмовляє далі:

Я говорю: «Нет, это, смотри, неправильная позиция, потому что человек немножко уже, как бы, к этому вопросу относится, как к политическому, там, может, это надо для чего-то тому, тому. Он говорит, что под таким углом никто не подавал и никто не работал. Вот. Я говорю: «Хорошо. Как Вы видите?» Он говорит: «Смотри, я думаю, что в четверг даже до него не дойдёт». Я говорю: «Хорошо. Что надо, чтобы Вы выиграли?» Он говорит, что: «Ну, во-первых, точно, чтобы не все лавры достались Стасу. Соответственно, давай мы это сделаем так: я готов поговорить с человеком. Сейчас на этой неделе мне типа, как бы. В чем срочность мне туда лететь, – говорит, – как бы? Если он после 21-го не прилетит сюда, то я там согласую день и могу слетать, и поговорить». С тобой. Вот. 

Це ще одне непряме підтвердження того, що Вовк говорить із Портновим, бо ж Портнов на той час знаходиться у Відні і публічно погрожує повернутися у травні (після перемоги Зеленського). Ну а Тупицький, у разі обрання головою, схоже, хоче мати підтримку “нової влади”.

«Я вижу так, – он говорит, – мы в четверг до этого не доходим, ставим на вторник, и во вторник ставим точку». Но говорит: «Дай мне тогда по телефону по какому-то там защищённому поговорить. Мы поговорим, и я буду понимать, что и меня слышат, что это моя какая-то заслуга и роль, и я буду работать со всеми, убеждая, что у пас есть коммуникатор, у пас есть человек, который там то-сё ,и так далее» Да. = Да. = Да, ну мы ж говорили, да. – Да, да, да, я знаю. Угу, угу. = Ну, об этом говорят, а правда или нет, х*р его знает. = Это Стас, да? Отменили, да? = Угу. = Да, но, я согласен, но они как раз этого и ждут, потому что с ними пять лет никто не работал. Ну, ты же понял, да? Угу. = Ну, да, всё сложно.

Слышишь? Я, я, короче, я тебя услышал. Ты мне скажи, пожалуйста, если я там найду на то время дня, сегодня его возможность увидеть и у тебя сегодня как график? – Слышишь, ну, только просьба. Ты с ним так не говори, как ты мне рассказывал так вот прям, ну. Ну, они же любят, чтоб попросить. Поговори, попытайся как-то более деликатно. Хорошо? Если у нас, ему недостаточно будет, смотри, если ему недостаточно будет то, что я расскажу и надо будет набрать, то я скажу, что сейчас я вам сделаю связь и поговорим. Хорошо? = Да-да. = Я логику твою понимаю. = Хорошо, я тебя услышал, давай пока (телефонну розмову завершено).

Одночасно із цими переговорами Вовка із (дуже ймовірно) Портновим штаб кандидата у президенти Зеленського активно спростовує факт співпраці із Портновим щодо судової реформи. Того ж 16 квітня, коли Вовк говорить із Портновим, представник штабу Зеленського Олександр Данилюк публічно заявляє, що ніякого Портнова у команді немає. Це важливо, бо далі риторика Портнова кардинально зміниться. 

“Дамоклов меч”

Наступного дня, у середу 17.04 після обіду, Вовк говорить телефоном із кимось. Можливо, це Андрій Богдан: 

ВОВК: Алло. = Привет, привет. = Да-да-да. = Угу, угу. = Ага. = Ага. = Угу. = (сміється) = Вот ты, вот ты горячий. = Ну, смотри, я ж те, смотри, я ж тебе говорил, ты просто, может быть, не услышал, что, когда я с. ним общался, по настроению он сказал, что мы по Комиссии один хуй проголосуем. Но, может, я тебе просто не выделил это. Он мне это точно говорил, что на Комиссии мы проголосуем, а дальше, говорит, мы можем провалить на общем голосовании, пока не выносите, а когда вынесете, если у нас будут договорённости с помощью тебя, то просто провалить её. Вот. = Я понял. Ну, я тебе объясняю.

Все, я тебя услышал. Но я ж тебе говорю, просто не понятно, как они там пытались на себя взять эти «обязы», потому что этот по настроению, когда рассказывал, то он себе рисовал исключительно вот в такой способ. Комиссия решением делается, да? И оно лежит, как бы, вот как Дамоклов меч: «если договорились, то мы провалим, а если не договорились, то в любой момент, типа». = Ну, смотри, я ж, я ж на тот момент не знал, что ты именно по этому вопросу какие-то договоренности ведёшь. А он мне, я его не спрашивал, он мне сам рассказал, что у нас Комиссия есть, Комиссия, типа, будет, вот, а-а = От ёлки-палки (сміється). Я думал, общими усилиями, действительно этот ебнутый закон придёт = Ага. = Та не. = Ну, потому что, видишь, они непонятно, что, я ж тебе говорю, что. Из того, что я слышал, вот, допустим, с этим можно было говорить. Он как минимум информацию давал заранее какую-то более или менее адекватную. Понимаешь? А все остальные, блять, каждый своё какое-то видение, непонятно откуда оно берётся и на чём основано. Хотя и про этого такое же говорили, хер его знает. Надо принять быстренько закон о референдуме и, блять, то, что хотела Юля, и Конституцию на референдуме можно менять, и всё. И назвать там «Конституционная ассамблея». = (сміється) = Хорошо, спасибо, давай.

У Литвинова-Тупицького є голоси, аби збити Шевчука, але немає голосів, аби обрати Тупицького. І схоже, що співбесідник Вовка займається тим, аби ці голоси віднайти. До речі, про ось цю Комісію, яку обговорює Вовк, ми писали кілька тижнів тому —

Як звільняли Голову КСУ Станіслава Шевчука: повна стенограма

“Сплели лапти”

Четвер, 18.04: у цей день КСУ відклав розгляд справи про люстрацію:

ВОВК (читає новину): – «У Конституційному Суді відклали розгляд люстрації після викритої зустрічі з Богданом».
ПОГРІБНІЧЕНКО: А, кстати, чего они отложили?
ВОВК: Та потому что у них там, блять, внутри, блять, полная жопа. За, за руководство борятся, кто, кто первый, блять.
ПОГРІБНІЧЕНКО: Так, а там же ж есть председатель.
ВОВК: Ну, они ему «плетут лапти», «сплели» практически. Есть большинство, чтоб его ёбнуть. Соответственно всё, за что он берётся, оно получает автоматически противодействие, независимо от результатов.
ПОГРІБНІЧЕНКО: Це хуёво, когда, блять, нахуй, в судовій гілки влади, бля, борются за должность руководителя, нахуй, такими методами, не? Та, блять, какая у нас судова гілка влади, нахуй? Где они, где они, где мы? Совершенно в разных разделах.

Я там вище згадував про те, що Андрій Богдан 13 березня зустрічався із Шевчуком. У цьому діалозі важливі напівтони: зверніть увагу, що Вовк говорить “вони сплели лапті” і “вони борються”. Якщо памʼятаєте попередні плівки, то Вовк на них не вирізняється скромністю і час від часу розповідає, “за якими справами ми стоїмо”. А тут же він не дуже то повідомляє своєму побратиму Погрібніченку про те, що він бере якусь активну участь у знесенні Шевчука.

За кілька днів у історії зі зняттям Шевчука зʼявляється несподіваний поворот: а хто ж приведе до присяги новообраного президента України, якщо Шевчука звільнять, але нікого не оберуть?

Телеграм канал Андрія Портнова у той час аж закипав від активної політичної аналітики, і от 24 квітня вийшов його пост: 

“Андрюха выполняет роль пугалова и загонялова”

14 травня Вовк розмовляє телефоном, схоже, що із Андрієм Богданом, хоча я не беруся стверджувати. Як не беруся стверджувати, що “Андрюха, який виконує роль пугалова і загонялова” – це Андрій Портнов:

ВОВК: Слышишь? Помнишь? Я, ты, я тебе гружу, ты говоришь: «Не заёбывайте, дайте, блять, с посадами разобраться!». Так и ты: «Не заёбуй, разбирайся с посадами». Всё будет хорошо. = Пусть ругается, смотри. Ну, пусть, блять, ругается. Ну, было чётко человеку сказано: «Ты блин или работаешь, блять, в команде, или нахуй пойдёшь!». Всё будет нормально. Ну, я ему позвонил, он говорит: «Блять, я всі там домовленості виконав, результат буде это». Ну, хуйшо несёт мне. Ну, откуда я знаю, как он, что он понимает под этим? Я так понимаю, что у них есть понимание, что, если они его «докапают», то сразу и назначите. Нели нет, блять, останется он в своём стиле, как он и работал, просто в более подвешенном состоянии. Андрюха просто хочет, чтоб все ему позвонили и сказали: «Андрюха, блять, все на коленях. Что нам делать?». Ну, я Андрею пытался объяснить. = Просто я пытался Андрею пояснить, что на расстоянии не получается так. Понимаешь? Ну все они, сука, как дети. Надо с каждым сесть, говорить, блять, торговаться. = Ну, да, ну, вот абсолютно верно. Андрюха. = Ну, во! А у Андрюхи ощущение, что все испугались, все хотят сука просто не знают, как добежать, и что сделать. = Поэтому хуй с ним. Андрей выполняет роль, смотри, Андрей выполняет роль «пугалова» и «загонялова», пусть выполняет. Всё будет нормально.

День голосування

Пройшов місяць. Зранку о 10:05 14 травня Станіслав Шевчук відкрив пленарне засідання Конституційного суду України. Першим пунктом на порядку денному продовження розгляду справи про люстрацію.

Згідно з протоколом засідання, суддя Мельник йде в атаку і пропонує розглянути питання недовіри Станіславу Шевчуку. Його активно підтримує суддя Литвинов: “Шановні колеги, мені здається, що неправильним є обговорення питання про порядок денний, якщо головує Станіслав Володимирович. […] Тому, Станіславе Володимировичу, мабуть, вам треба відмовитися від головування”. Головування на пленарному засіданні Литвинов пропонує передати заступнику Шевчука – Тупицькому.

Литвинову і Мельнику дуже різко заперечує суддя Шаптала, вона каже, що їй неприємно чути натяки на те, що існують якісь домовленості (я не побачив у цьому протоколі натяків, тож вона певно має на увазі розмови, які відбувалися у кулуарах суду). Шаптала каже, що “напевно у когось заслало очі, невже ви не бачите, що робиться у державі, невже ви не бачите, що ви робите своїми руками?”. 

І от тут відбувається те, що не дуже вʼяжеться з усіма тими переговорами Вовка із Портновим, чи з ким він там говорить: прямо під час пленарного засідання суддя Сліденко зачитує, що Портнов написав про Конституційний суд, а написав він про те, що Тупицький і всі “донецькі судді” діють в інтересах Порошенка, Тупицький взагалі на крючку у Порошенка і він просто хоче зайняти місце Шевчука:

Не схоже, щоб цей пост допомагав зібрати голоси суддів за зняття Шевчука. Або це був просто дуже тонкий хід (наприклад, просто створювати хаос).

Після кількох хвилин обговорення у такому ж тоні Шевчук закриває засідання і йде із зали. Далі засідання відбувається без нього до 11:50. Тупицький оголошує перерву до 12:05 і що відбувалося далі ми знаємо із протоколу, який ми публікували раніше: суддя Шаптала вже майже не висловлюється, 12 голосами проти 4 судді звільняють Шевчука з посади судді.

Голосування було таємним, тому можу тільки здогадуватися, що рішення про звільнення Шевчука підтримала група Мельника (Сас і Сліденко), група суддів на чолі із Литвиновим і Тупицьким (Шаптала, Касмінін, Гультай, Запорожець і Завгородня), але це лише 10 голосів.

Отже, ще два голоси дав хтось із них: Головатий, Городовенко, Колісник, Кривенко, Лемак, Мойсик. Як я розумію, хтось один із цих суддів і був співрозмовником Вовка там вище і казав, що не голосуватиме за звільнення Шевчука, але таки проголосував.

16 травня Литвинов знов прибув в ОАСК до Павла Вовка. На жаль, записана частина розмови ні про що: 

ВОВК (заходить до кімнати відпочинку): Как у вас там дела?
ЛИТВИНОВ (заходить до кімнати відпочинку). Всё успокоилось, и началось.
ВОВК: Конструктивная работа?
ЛИТВИНОВ: Началось время. А-а?
ВОВК: Конструктивная работа?
ЛИТВИНОВ: Нет, а они успокоились, и вот с ними можно говорить, о чём-то договариваться, чего-то там «видеть», «слышать».
ВОВК: А скажите в процессе избрания (1 сл.р). Потому что надо было изучать способ (1 сл.).
ЛИТВИНОВ: Нет (виходять на балкон).

“Не засідання, а блядство”

Через два дні після знесення Шевчука, ввечері 16 травня, до Павла Вовка завітав бувший заступник голови СБУ Віктор Трепак. Вони обговорюють, хто ж замінить Шевчука. У якому статусі приходив Трепак не ясно, але вже у жовтні Трепак стане заступником Генерального прокурора Рябошапки. На початку зустрічі також присутній суддя КСУ Литвинов: 

ЛИТВИНОВ: Як ми б ще зустрілися?
ТРЕПАК: Все правильно.
ЛИТВИНОВ: Втроем.
ТРЕПАК: Як там Конституційний Суд бореться? Що ж там?
ЛИТВИНОВ: Спитали б в мене, як там Апеляційний суд Львівської області.
ТРЕПАК: Слухайте, ну, що ж цим Конституційним судом?
ВОВК: Привет.
ЛИТВИНОВ: Та все нормально. Однозначно.
ТРЕПАК: Все (сміються).
ВОВК: Всё, спасибо.
ЛИТВИНОВ: Все, ще раз, щасливо.
ТРЕПАК: Та в мене самольот.
ВОВК: Всё нормально.
ТРЕПАК: Я лечу.
ЛИТВИНОВ: Заходьте в гості, а то тільки в гості до Миколи заходите.
ТРЕПАК: Він мій науковий консультант, тому якщо Ви запросили.
ЛИТВИНОВ: А-а.
ТРЕПАК: То тоді я зайду.
ЛИТВИНОВ: Ну, все.

Не те, щоб це супер важливо, але цікавий факт: Микола Мельник був науковим консультантом Віктора Трепака під час захисту останнім дисертації. 

ТРЕПАК: Ви з заступником також нечасто бачитесь? Да? В принципі, він там, ми чай п'ємо, тому обов'язково зайду.
ЛИТВИНОВ: Щасливо. Все, Павел Вячеславович (виходить з кабінету).
ВОВК: Всё, счастливо, да, спасибо, да, да, удачи.

Далі Вовк і Трепак вже спілкуються удвох:

ВОВК: Ты понимаешь, он, я так понимаю, не сильно имеет слово там.
ТРЕПАК: Та не. Його слухають.
ВОВК: Да?
ТРЕПАК:  Да, він там решает.
ВОВК: Тупицкий, Тупицкий там?
ТРЕПАК:  Тупицький не, ну, Тупицький мягкий, і він такий.
ВОВК: Тупицкий очень активен, он борится за «начальника».
ТРЕПАК: Не уверен.
ВОВК: Я тебе говорю, он хотел Тупицкого.
ТРЕПАК: Ну, Тупицький ніколи не був би заступником, щоби він, судья есть маленький, знаешь такий (I сл.)'11 я йому казав (I сл.).
ВОВК: Да?
ТРЕПАК: Я знаю це, ну, я там їх добре знаю. Всі все добре розуміють, добре відчувають. І чесно кажучи, я їм казав, значить, ну, Тупицький мягче, в принципі, можна поговорити. Понімаєш? Я це робив, і реально він проти був, коли зробити (1 сл.), коли дивились. Вот, але я так розумію, що, ну, я їм казав, ну, што, вони там «вчепились» за того Тупицького Вчора викликали на нараду, на голову, хто, що? Це тоже можна було мене використати. Я б їх ж трошки, я їх ж знаю всіх.
ВОВК: Ну, ты знаешь, что в процессе общения с ним, с Тупицким, понял, что у Тупицкого есть амбиции, а он, как бы сидел, как с детьми, и никуда б не лез.
ТРЕПАК: По ходу, да, по ходу, да. Треба їх знать особисто кожного, особисто кожного.
ВОВК: Чуєш, а чего Мельник не? Ну, он имеет там три голоса, да или в чём проблема? По характеру ебанутый, да, или что?
ТРЕПАК: Ну, ж бачиш, ну, три голоси їм «загнули» призначили, «загнув» – зняв. Скільки їх «закручено», ну, Микола Іванович.
ВОВК: Ну.
ТРЕПАК: – Скоріше всього, що, що, що? Що відбувається? Приїхав «папа» (сміється).
ВОВК: Всё, конечно. Нет. Ну, говорят, что тебя американцы настаивают.
ТРЕПАК: Мене?
ВОВК: «Что мы помогаем, ну, Трепак должен быть головой СБУ». Вот, да.
ТРЕПАК: Чего?
ВОВК: Ну, единственное, что пытаются всех убедить, что это виденье Иовович.
ТРЕПАК: Просто, думаю, приплетают цю хуйню.
ВОВК: А Иовович, типа, уже, блять, спиздячили, поэтому «забудьте нахуй, и так далее».
ТРЕПАК: Ты ж понимаешь? Понимаешь? Щто я ей уже, ну, как? Смішно. I не хочуть навіть приплітати, ти бачиш місце для (1 сл.)1 Ну, в'їбати.
ВОВК: Да.
ТРЕПАК: Ми ж, я ж перший тобі про це казав, що їх за це можна в'їбати.
ВОВК: Да.
ТРЕПАК: Ты ж то знаєш! Я тобі ще коли це казав? Тільки пішли і уже, сука, їбашили, тому подивимося, ну, Бухарєв, там Бухарєв, що?
ВОВК: Они Бухарева, думаешь?
ТРЕПАК: Ну, я чув, і Каська.
ВОВК: Ну, смотри, я ж тогда с Андреем говорил. Во-первых, он сказал: «Смотри, я сказать, что я прям против, ну, неправильно. «Зелёный» никому посади конкретные не обещал». Говорит: «Ну, как я могу быть там за или против? Да, – говорит, – его там лоббирует, как бы, мы знаем, но я сейчас не готов ни про что, ничего говорить пока не будет посади. Может, мы вообще нахуй никакой посады не будет, то похуй тогда моё мнение, как бы там?». И он сказал, что: «Есть договорённость, что до инаугурации, что типа, блять, посад нема. Нету инаугурации».
ТРЕПАК: – Ну, такого негативу він не давав?
ВОВК: Нет. Он сказал, что: «Говорили, есть, да, есть разные точки зрения, его лоббирует Гриценко, да, там, ещё кто-то что-то говорили, и так долее, американцы там всё отлично, скажем так. Вот. Но вопрос, – говорит, – в том, что он говорит: «Что ты от меня сейчас хочешь? Чтоб я там, допустим, погодив или встретился? Я не на посаде, и я не знаю, как оно будет. Я могу быть там на одной, второй, а могу, а могу быть вообще нахуй не быть нужен, ну».
ТРЕПАК: У всякому разі там у мене є там комунікація, я от, що дивився там кіно, вони б дали мені раз закрити. Ти ж помнишь, чого я там (1 сл.). Я реально маю на цих хлопців вплив. І я їм сказав: «Що, якщо ви знімете, знімете!». Я ще буду общаться з Мельником і з Сасом за це засідання, не засідання, а блядство, там, було б нормальним. Я кажу: «Якщо ви, сука, знімете Шевчука, і, блять, не призначите – це вам пиздец». Вони: «Ні, ні». – «Блять, – я кажу, – сука, вам пиздец. Ще раз. Чтоб, сука, ви, блять, не були». Отака розмова, щоб ты понимал.
ВОВК: Всё правильно.
ТРЕПАК: Я сказав: «Якщо ви, сука!»
ВОВК: А я это говорил Тупицкому.
ТРЕПАК: «Ти. Що? Сука, если ви це зробите!»
ВОВК: Если, если вы со своими амбициями снимете, но не сможете назначить, то вас вынесут.
ТРЕПАК: Смотри, я кажу, я з ними: «Блять, вам пиздец, запам'ятайте це, блять». Я кажу: «Ви зняти – знімете, сука». Ну, я і Шевчука добре знаю. Мені дивно, сука. Але з іншого – такі, як, блять, Мойсик, як тепер Мойсик? Ну, дело так-то, блять, як демократ в Європейський суд з прав людини (1 сл.), і не будуть знать, більше не просив. Ну, але ромова має бути знести в одну сторону, а вот так?
ВОВК: Ну, да-да-да.
ТРЕПАК: Ну, що за хуйня? І всьо, всі закусилися, блять, «п'ята передача».
ВОВК: – Это не имеет значения.
ТРЕПАК: Та я не (1 сл.) рішення про зняття перед цим, ушльопків. Я говорю: «Не дай Боже, блять, я був проти, вот».
ВОВК: Ну, я думал, что, например, у них хватит голосов снять потому, что будут.
ТРЕПАК: Так, вони, вони так всі зрозуміли, їх тоді людей вже знайшли.
ВОВК: Одна проблема на, на стадии голосования со «своими тремя голосами» «отойдёт», я скажет: «Нет, мы не согласны, блять».
ТРЕПАК: Йому все рівно.
ВОВК: Да.
ТРЕПАК: По-перше, йому було похуй.
ВОВК: Я вот за это переживал.
ТРЕПАК: Та я розумію, я йому сказав: «Тобі пиздєц». Вот така розмова, говорю: «Микола Іванович, вибирать не будеш?». Ну, він там має якісь свої думки. Сишиш? Він же, блять, там «кружить», але я їх всіх «як, що було?», вот така розмова. Ну, може ще якісь впливові там люди, вот, «з твоєї категорії».

Пленум зніс Шевчука, але я не бачу особливих підтверджень тому, що це відбулося завдяки Вовку. Можливо, судді самі ситуативно проголосували за звільнення Шевчука, можливо, Портнов і Богдан якось і мали вплив на суддів КСУ, але от чого у плівках точно немає, так це впливу Павла Вовка.

ВККС

Друга частина розмов, які до мене потрапили, стосуються ВККС. Тут Павло Вовк показує, що впливає лише на ті процеси, які відбуваються в ОАСКу. Що ж до впливу на ВККС, то він просто удає, що впливає.

Я думаю, ви памʼятаєте легендарну фразу “уже среда, а исков нема”. Тож я не буду переповідати зміст першого і другого зливів “плівок Вовка”. Пропоную просто разом зі мною прочитати ці нові зливи.

27 березня в районі обіду Павло Вовк і суддя Руслан Арсірій сидять у кабінеті Вовка (пишу це і думаю от, як би гарно це звучало голосом Подервʼянського), Павло говорить із кимось телефоном:

ВОВК: Алло. Алло. Привет. Да-да, говори, пожалуйста. = Да. = Ты. Я, смотри, я всё понимаю, но в ВККС есть с кем-то контакта и с кем-то контакта нет. Мы ж тоже с ними пребываем в состоянии войны по первичному оцениванию. Первое, для того, чтобы понять, чем помочь, надо понимать (н/д). Смотри-смотри, надо понимать первое – кто докладчик, и какая коллегия, раз.

Второй момент – на него надо до заседания, чтобы зашло, каких-нибудь 10-15 звернень разных всяких физиков, ГО-шек, и так далее, что негодяй. Взять отменённые решения по реестру, сесть, на каждое отменённое решение кинуть, ну, на каждое, нет, их не будет сотня, а там, допустим, жалобы: «Вот мы в реестре нашли, это не профессионал, вот, пять примеров, ему поотменяли решения». А, другая ГО-шка пишет: «Он коррупционер, у него то». А, третьи пишут, что «вот мы ещё нашли 5 решений, что отменено, он непрофессионал, нах*й он такой нужен». Но ты понял? Блять, как он заебал.

= Алло. = Да. = Смотри-смотри, нет-нет-нет, это как раз, это как раз даст основания для того, чтоб откладывать. То есть, надо создать базу, я ж тебе говорю. И причём легко, посадить помощника, в реестр зашёл, нашёл 100 решений. Взял эти 100 решений, разбил там по 5, по 7 и от разных «физиков», подписали, кинули. От пары ГО-шек, подписали, кинули. Кто-то по имуществу написал, кинул. Оно из-за того, что зайдёт в последний момент, это или основание, чтоб его з;амочить, или откладывать, ещё дальше разбираться. А, это уже болезненно. А, параллельно понять кто, да, кто, кто докладчик, какая коллегия, и персонально «поработать».

Наскільки мені відомо, Павло Вовк до травня-червня 2019 (про це далі) не мав можливості пролобіювати ніяке рішення у ВККС. Єдиний член ВККС, щодо якого може бути підозра на лояльність до Павла Вовка, це Тарас Лукаш. Він у той час мав неприємні звинувачення у начебто підробці документа про свій стаж роботи. Крім цього, журналісти Слідство Інфо бачили Тараса Лукаша на дні народженні Аблова (хоча це такий собі аргумент, бо Голову ВККС Сергія Козьякова і члена ВККС Володимира Бутенка теж там бачили).

За відсутності можливості якось впливати на рішенння ВККС, Павло Вовк робив що міг: наприклад от імітував такий вплив мудрими порадами щодо хвилі скарг. Доволі логічно припустити, що велика кількість скарг, які подані плюс-мінус в один час, одразу викликають підозру у будь-кого, хто на це зверне увагу. Тому наскільки мені відомо, у ВККС такі історії не проходили. Продовження розмови:

Если ты мне скажешь, то скажу, что смогу ли я с кем-то поговорить. И не забывай, что это ж кум твоего друга, Олега Алексеевича [Хрипуна]. А Олег Алексеевич в хороших отношениях с Козьяковым, соответственно, он мог пойти попросить, чтоб ему помогли. Угу, давай, напиши тогда, что узнаешь. Давай. Спасибо, давай (телефонну розмову завершено).

АРСІРІЙ: Что ты не идешь-то пить чай с Раисой Федоровной [Хановой]?
ВОВК: Та поеду в 16-ть, если хочешь поедем вместе.

Хто саме цей кум голови Північного апеляційного господарського суду Олега Хрипуна, щодо якого Вовк пропонував своєму співбесіднику поговорити із Козьяковим, я не розібрався, бо кум у нього виявився не один. За інформацією, яку я, на жаль, не можу перевірити, Олег Хрипун ніколи не звертався до ВККС із подібними проханнями.

О 10 з чимось ранку 2 квітня Павло Вовк обговорює із суддями ОАСК Келебердою та Огурцовим оцінювання:

КЕЛЕБЕРДА: Шеф, а когда мы что-то уже, кого ебать начнём. Я уже на, на таком низком старте, что, сука.
ОГУРЦОВ: Что, вы, блять, я не знаю. Ты ж тоже, ты не пойдёшь?
КЕЛЕБЕРДА: Ты что, больной?!
ОГУРЦОВ: Ну, вот я думаю.
КЕЛЕБЕРДА: Нет, я буду больной.
ОГУРЦОВ: Как эффективно не пойти?

Через два тижні, 14 квітня після обіду:

ХРИПУН: Так, что мы? Что ви тут працюєте?
ВОВК: Развлекаемся. У меня сегодня экзамен, тесты, практическое задание. Я болею.
ХРИПУН: В смысле не хочешь?
ВОВК: Не доверяю я им. Будем ждать.
ХРИПУН: Слышишь, а что со Щоткой делать?
ВОВК: Продолжать работать. А на его место Холоднюк уже взял другого человека.
ХРИПУН: Уже взял другого?
ВОВК: Да, продолжать работать.
ХРИПУН: Ну, а чего Холоднюк?

Ця розмова зранку 19 квітня не має ніякого особливого сенсу для цього тексту, але я вирішив її не видаляти, бо тут є може і не геніальний, але жарт:

ВОВК: Русик, ну, теперь надо это, как его?
АРСІРІЙ: Что? Иск подавать?
ВОВК: Нет, чего иск?
ПОГРІБНІЧЕНКО: А Дубинский зашёл, Паш, нет?
ВОВК: Да, зашёл.
ПОГРІБНІЧЕНКО: А у кого?
ВОВК: Сейчас.
АРСІРІЙ: Тебе же можно обжаловать.
ВОВК: Ещё 17-го.
АРСІРІЙ: Приказ о назначении этого?
ВОВК: Петра Алексеевича?
АРСІРІЙ: Оценивания.

Щодо Дубинського, то швидше за все мова про доволі трешовий позов Олександра Дубинського до Нацполіції та СБУ про бездіяльність стосовно заборони виїзду держслужбовців за кордон. Цей позов, згідно з даними Судової влади України, надійшов до ОАСК цього ж дня — 19 квітня. Суддя Скачко розглянув її у спрощеному провадженні і 14 січня 2021 відмовив у задоволенні позову.

Наближається найцікавіша частина цього розділу.

Ввечері 14 травня Павло Вовк дзвонить народному депутату Володимиру Пилипенку від Партії регіонів і, між іншим, кандидату юридичних наук (у 1998 році цей пан захистив дисертацію на тему “Міжнародний кримінальний суд за Римським договором”). Я не знаю, чи помітили ви, що я у цьому тексті звертаю увагу на наукові звання фігурантів. Це лише для того, щоб ви розуміли, на якому високому інтелектуальному рівні знаходяться герої цієї публікації. Так от:

ВОВК: Алло. = Привет. = Чуєш? = Да, да, я просто, ну, ну, закрученный. Озвучь ему всё, дай срок, скажи, как ты видишь, он «проработает», и через какие-то дни, будет менее закрученный, да. = Он пойдёт у меня, когда надо всё переспросит. Все, давай, спасибо, спасибо. = Спасибо, давай, давай. = (сміється) Давай, давай.

=Чуєш, Вовчик? = А ты завтра, мы там чуть-чуть «отличимся», блять, «дадим подсрачник» ВККСу. Прокомментируй как-то, к твоим блогам позитивно люди с головой ставятся. = Угу. = Спасибо, спасибо, давай, давай.

Наступного дня суддя ОАСК за позовом Сергія Остапця (я згадував про нього у попередній частині тексту) прийме ухвали про забезпечення позову, якою заборонить Сергію Козьякову і його заступнику Станіславу Щотці виконувати повноваження членів ВККС. Тоді, 14 квітня Вовк з Остапцем особливо нічого цікавого одне одному не казали, хіба ось це:

ОСТАПЕЦЬ: Павло Вячеславович, хочу подякувати. Велика Вам дяка, від мене, від всієї.
ВОВК: Сергей Леонидович, давайте побыстрее, так, всё.

З приводу цього “підсрачника ВККС” блогер Вовчик опублікував допис, який зібрав лайки найкращих думаючих людей Фейсбуку у кількості 60 штук. Сам Вовк на момент публікації цього тексту допис Вовчика досі не лайкнув.

У липні 2019 Остапець стане членом ВККС замість Тараса Лукаша, який звільниться за власним бажанням. Ще згодом діяльність ВККС і ВРП будуть заблоковані аж до 2023 року.

Необовʼязкові висновки

У сухому залишку, Павло Вовк намагався уникнути оцінювання і шукав способи впливу на ВККС. Не знайшов, але своїми діями посприяв блокуванню ВККС, що загальмувало всю судову систему. ще у пошуку можливості уникнути оцінювання він долучився до ініціативної групи конституційних суддів, які без особливого стратегічного плану хотіли знести Шевчука. Дуже схоже, що консенсус знести Шевчука зʼявився у суддів ситуативно, не без участі Тупицького-Литвинова, звичайно, але швидше за все без участі Вовка і Портнова (якщо то він на плівках).

Але ще раз повторюю, я не претендую на правильне прочитання цих розшифровок. Якщо я помиляюся, або ж хтось із вас володіє додатковою інформацією, яка дозволить ідентифікувати зміст розмов, я прошу написати мені і я доповню текст.

Ось питання, які все ще без відповіді:

1. З ким саме і коли говорить Павло Вовк: із Портновим, Богданом, чи кимось іншим?
2. З ким із суддів КСУ говорив Павло Вовк?
3. Хто той кум Олега Хрипуна, щодо якого Вовк пропонував подати десятки скарг?
4. Про що Вовк пив чай із Раїсою Хановою?
5. З ким і про що намагався домовитися Вовк у розмові про Коломойського (цього немає у тексті вище, читайте “оригінальний” файл)?
6. Як ветеринар став суддею КСУ?

Ну і обіцяні документи: (1) розшифровки розмов, які я отримав, (2) перша частина протоколу засідання Пленуму КСУ.

А, ну і ви ж памʼятаєте, що гонзо-журналістика Мертвих юристів живе виключно завдяки випадковому збігу обставин і трохи завдяки донатам наших читачів?
Якщо ти хочеш більше таких текстів, то ставай нашим патроном: