“Не можна мстить! Повинні ми любити… Бо кожен з них народ, всі — богоносці.”

Умберто Еко

Із цієї цитати митця Фундація DeJure розпочала свій текст-відповідь на дописи, які минулого тижня вийшли у нас на каналі. Ого, а що срач буде? — поцікавиться допитливий читач. Ні, любий читачу, ми всі дорослі люди і просто таким от чином притираємося одне до одного. Приводимо текст повністю.

“Ріспектибл Dead Lawyers Society і спільното! Минулого тижня на ваших сторінках вийшло кілька дописів про те, хто ми і навіщо. Зокрема, щодо моніторингу кандидатів у Вищу кваліфікаційну комісію суддів.

Ви маєте рацію — декілька кейсів нашої комунікації щодо кандидатів були некоректними. Приміром, припущення про недекларування авто лише через те, що пані Кінько відвідувала засідання у віддалених місцях, є перебільшенням. Також ми перебільшили значення недекларування членства в НААУ та різниці у вартості авто пана Гацелюка.

Чому так сталося?

Цей конкурс до ВККС і саме існування комісії з незалежними експертами у її складі є результатом, зокрема, і нашої роботи. На нього ми роками впахували. На цьому етапі важливими є аналіз доброчесності кандидатів і публічна комунікація результатів. Але не для того, щоб когось очорнити, а щоб нарешті довести реформу до якісного кінця (і здихатися вже того всього, їй-богу! — думка нашої юристки, яка не обов’язково відображає думку всієї організації).

Конкурс у ВККС — далеко не перший відбір, який ми моніторимо. Позаду добори у ВРП, КСУ, САП, ВС, ВАКС і декілька інших абревіатур. За цей час ми виявили 50 і ще мільйон відтінків недекларування, подекуди відверто крінжових. Це навчило нас докопувати усе, до чого дістає лопата. Якось наші колеги припустили імовірність недекларування автомобіля по слідах від шин на знімках помешкання судді в Google maps у різні пори року, за що потім відгребли від дуже поважної публіки (мовляв, безпідставні звинувачення і надмірна прискіпливість). Але припущення підтверджувалися й іншими фактами (у будинку знайшовся підземний гараж і авто бачили сусіди). Кейс судді Лагнюка, кому цікаво. Або машина таки є — але у власності матері, яка навіть не має водійських прав. Це кейс судді Бершова. Висновок — іноді диявол криється в деталях.

За цей рік такі деталі стало шукати від рівня “важко” (закриті реєстри нерухомості та декларації, ЄДРСР, з якого позникали рішення тощо) до рівня “нестерпно” (скановані декларації у PDF без текстового шару, бо доступу до реєстру нема (чутно скрегіт зубів). Якби Франц Кафка жив у цей час, то після юридичного працював би не в страховому бюро, а в нас. У такій ситуації частка припущень натурально зростає, як би нам не хотілося іншого. Водночас ціна напівреформи чи недореформи також підвищилась в рази.

Але. Рішення про доброчесність чи недоброчесність, відповідність або невідповідність приймаємо не ми, а Конкурсна комісія, яка має повноваження і лопати копнути глибше, щоб прийняти поінформоване рішення. А наша комунікація — це не смертний вирок у питанні доброчесності кандидата. Це лише те, на що варто звернути увагу Конкурсній комісії та суспільству.

І який резолюшен?

Ми продовжимо аналізувати кандидатів та комунікувати питання, які до них маємо. Бо дуже часто ці питання не про пассат і двісті кілометрів, а квартири на кілька лямів при скромних зп, кількасот тисяч гривень “виграних в лотерею” і землю, отриману “безкоштовно” у передмісті біля річки.

Водночас комунікувати публічно наш “обґрунтований сумнів” ми будемо уважніше (а також юристи обіцяють здати свої сертифікати Кенгуру, дизайнерка на місяць позбавляється фігми та відправляється у чистилище пеїнта, а мораторій на фільтр з Рейтарської поширюється на всю команду).

Окремо зазначимо про “монополізацію” нами терміну “доброчесність”, яку нам також кваліфікували. Наша експертиза базується, по-перше, на досвіді Громадської ради доброчесності, яка чи не єдина системно працювала, щоб надати змісту цьому поняттю. По-друге, ми постійно аналізуємо і публікуємо світовий досвід (див. наш сайт). Але дантівське пекло не має будуватися за нашими критеріями доброчесності. Ми лише надаємо одну з тендерних пропозицій. А будь-яка монополія у світі ейдосів — це погана історія (Платон не схвалив би). Тож так, давайте демонополізуємо цей дискурс. Думайте про це, обговорюйте і публікуйте. Діліться з нами своїми зауваженнями. Маєте пропозиції від професійної спільноти? Ласкаво просимо в дірест (sic!), на публічні заходи чи під двері Замкової церкви у Віттенбергу. Круто, якщо аналізом і обговоренням доброчесності суддів та інших юристів займатиметься уся професійна спільнота. До речі, надсилайте свою інформацію про кандидатів Конкурсній комісії, у тому числі позитивну.

А на питання “чи сміявся Христос” відповімо: маємо підстави вважати, що так, але точніше скажемо, коли побачимо декларацію.

У будь-якому разі, ми раді увазі спільноти — якщо ви нас критикуєте, значить ви нас читаєте. Дякуємо за це

PS. Для кандидатів у ВККС та інші органи. За останній тиждень до нас звернулися троє учасників конкурсу. Один з них, пан Галай, доволі детально розписав, чому деякі питання до походження майна безпідставні. Нема питань, у пості ми зробили UPD, написали, що кандидат все пояснив. Аналогічна історія у нас була з (на той момент) кандидатом у ВРП Миколою Морозом, до якого ми спочатку озвучували сумніви, але він їх спростував під час співбесіди. Про це ми наполегливо публічно і непублічно комунікували, у тому числі й депутатам. Результат, як казав класик, на табло. Тож якщо маєте, що нам сказати, пишіть у дірест або на info@dejure.foundation. Це в наших спільних інтересах”.

Діма Гадомський