​​Закон про людську мову бюрократії

Закон про людську мову бюрократії

20 жовтня парламент Нової Зеландії прийняв у третьому читанні The Plain Language Act (Закон про людську мову).

​​Закон про людську мову бюрократії
​​Закон про людську мову бюрократії

Ось він, почитайте, усього дві сторінки і написаний не по дибільному. 

Мета закону – інклюзивність. Громадяни, для яких англійська мова є нерідною, а також люди без вищої освіті, теж мають право розуміти комунікацію від держави. Плюс ініціатори кажуть, що уряд зекономить трохи грошей і часу. Розрахунки того, як саме зекономить і скільки саме, я не знайшов. 

Що таке людська мова. (а) мова, яку розуміє авдиторія, до якої адресоване повідомлення і (б) є зрозумілою, вичерпною та добре структурованою.

А приклади є? От прикладів того, що таке канцелярит, і як має звучати нова мова комунікації новозеландської влади, немає. Нові лексичні нормативи має розробити хтось колись відповідним чином.

Дебати у парламенті. Опозиція пообіцяла скасувати цей закон, щойно переможе на наступних виборах. Вони побоюються, що Plain Language Officers, яких запроваджує закон, перетворяться на мовну поліцію. І ці мовоохоронці структурованого тексту будуть зловживати нічними рейдами на таємні місця збору чиновників, що спілкуються пасивними зворотами. 

Це перший у світі такий закон? Ніт, у Штатах Plain Writing Act дії з 2010 року. Це теж 2-3 сторінки тексту і новозеландці явно надихалися ним. Але у Штатах вже є підзаконна нормативка, із якої можна більш менш зрозуміти, як більше не треба і як тепер треба: поза законом пасивні звороти, подвійні заперечення, абревіатури, акроніми і відсутність у тексті особистих займенників. 

У Штатах як із цим? Ось стаття Washington Post від 2012 року, яка трохи підстібує владу за те, що за два роки на нормальну мову переклали лише 10% всіляких там формулярів. Якщо влом читати, то інший мінус цього закону проявився у тому, що треба добре покорпіти, аби написати однаково зрозумілий для всіх текст на непросту тему, скажімо, ядерних реакторів. А ще виявилося, що далеко не всі здатні формулювати думку і писати її текстом; раніше це, можна було приховати за канцеляритом. Власне, як можна було приховати і відсутність власної думки взагалі.

І що мені із того? Власне, нічого, просто прикольна новина, я до цього не знав, що у Штатах є закон про людську мову. Приємно знати, що цілим законом регулюється очевидне для юриста: мов парость виноградної лози плекати мемо і видаляти із нього усе, що не впливає на зрозумілість думки.