Верховний Суд США має в Україні статус близький до взірця доброчесності. Тим часом один із суддів отримував дорогі подарунки і не декларував їх. Але все добре, бо така у США судова система. Розповідаємо про скандал у SCOTUS, який розвивається прямо зараз.

• Американський бізнесмен оплачував перельоти верховного судді на приватному літаку, оплачував навчання його онука, катав його на своїй яхті, та подарував Біблію вартістю $19К.
• Це не призвело ні до яких наслідків, бо у Верховному Суді США немає етичного кодексу.

Судді і політика

Перш ніж розповісти про негаразди, які впали на голову консервативному і віруючому судді Кларенсу Томасу (Clarence Thomas), потрібно спершу уявити собі геть відмінну від України політичну і судову системи.

В розділеній як ніколи Америці предметом спорів між лівими та правими стає буквально все: від зброї й наркотиків до дитячих книжок і ТікТоку. З огляду на таку широту охоплення не дивно, що політика заглядає й у майже сокровенні чертоги здійснення правосуддя.

Нам тут в Україні інколи може скластися враження, що американська судова система є ідеальною. У цій ідеальній судовій системі судді часто не приховують свої політичні уподобання. Щобільше, в деяких штатах вибори суддів відбуваються також на, фактично, політичних засадах: кандидати мають програми, беруть участь у дебатах і користуються підтримкою політиків.

Яскравим свідченням цього є, наприклад, вибори судді Верховного суду штату Вісконин, що відбулися 4 квітня цього року. Боротьба між лібералкою Джанет Протасевіч та консерватором Деніелом Келлі привернула увагу усієї країни, позаяк кандидати мали, фактично, абсолютно протилежні позиції стосовно питання абортів. З огляду на те, що від уподобань нового судді залежала перспектива вирішення спорів про дозвіл чи заборону переривання вагітності у штаті, за Протасевіч агітували десятки неурядових організацій та об’єднань відповідного штибу. Її перемога уможливила формування ідеологічно ліберальної більшості у суді й надихнула активістів на подальші кроки в напрямку боротьби за суди.

Але, як відомо, політика – це не лише підтримка «своїх», а й доволі жорсткий часом пресинг «чужих». Як кандидати на посаду президента, сенатора чи представника ледь не препарують суперників під мікроскопом, чіпляючись за найменший прояв недоброчесності, так і судді з супротивних таборів силяться звинуватити опонентів у корумпованості, заангажованості, а головне – і найбільш іронічне – політизованості. Закидати американцям політизованість – це десь те саме, що закидати ведмедям зимову сплячку, а сонцю – тепло, але спинятися перед цим ніхто не збирається!

Рузвельт і перший розкол Верховного Суду

Найбільша публічна увага прикута у цьому плані, звичайно, до найвищого суду держави – Верховного суду. Призначення його членів президентом та активна політична діяльність більшості кандидатів до зайняття крісла призводила до того, що ті чи інші склади Суду часто ставали незручними для амбітних глав держави, котрі прагнули масштабних реформ.

Першим таким великим викликом став Новий Курс президента Франкліна Рузвельта – масштабний пакет реформ, що посилював втручання держави в економіку задля подолання наслідків Великої Депресії. Ставлення до Нового Курсу розкололо Суд на дві групи: «Чотири Вершники» (Джеймс Макрейнольдс, Пірс Батлер, Джордж Сазерленд і Вілліс Ван Девантер) переважно опонували позиції президента та підтримували бізнес, а «Три мушкетери» (Харлан Стоун, Бенджамін Кардозо та Луї Брандейс) загалом підтримували Рузвельта. Ще двоє суддіввключно із головою суду, не мали чіткої політичної позиції.

Брак лояльних «штиків» (чи, точніше, «молоточків») призводив до того, що часто плани президента визнавалися неконституційними; у «чорний понеділок» 27 травня 1935 р. адміністрація взагалі програла цілі три справи. Врешті Рузвельт хотів був призначити «своїх людей» вручну, але в останню мить утримався від цього, оскільки Суд таки визнав конституційним існування мінімальної зарплатні.

Суддя Томас проти лібералів

У чинному складі Верховного Суду 5 суддів консервативні, а 4 – ліберальні. Всі консервативні судді призначені були президентами-республіканцями, а всі ліберальні судді – президентами-демократами. Останнє призначення – судді Кетанджі Браун Джексон – було здійснене Джозефом Байденом. 

Однією з улюблених мішеней критики з боку лібералів у Верховному Суді став Кларенс Томас.\

«Патріарх» органу, що перебуває на посаді вже приблизно 32 роки, вважається найбільш консервативно орієнтованим суддею. Політично праві погляди Томаса зумовлюються його своєрідною ідеологією юридичною: він є прихильником оригіналістського (тобто з точки зору тогочасного праворозуміння) тлумачення Конституції, федералізму та широких повноважень виконавчої влади. У рішеннях (або окремих думках) він найчастіше ставав на бік поліції, власників зброї, релігійних організацій, а також загалом відстоював так звані «традиційні цінності».

Найбільші побоювання погляди Томаса викликали у лібералів минулого року, коли в рішенні у справі «Доббс проти Організації жіночого здоров’я Джексона» суддя стверджував, що Верховний суд має переглянути рішення у справах «Грізвольд проти Коннектикуту» (1965 р.), «Лоуренс проти Техасу» (2003 р.) та «Оберґефелл проти Ходжеса» (2015 р.). Скасування цих рішень дозволило би штатам обмежити доступ до контрацепції, криміналізувати одностатеві стосунки та забороняти одностатеві шлюби.

Рішення у справі «Доббс» спровокувало ефект бомби у всьому світі, позаяк визначило, що Конституція США не гарантує права на переривання вагітності і що штати можуть ухвалювати окремі рішення стосовно (не)дозволу на аборти – як і визначати строки для цього. У низці штатів автоматично набрали чинності закони, що забороняють переривання вагітності без наявності серйозних підстав та на пізніх строках.

Донині у ліберального табору не було особливо широкого арсеналу інструментів для «збивання» Томаса. Окремі радикали пропонували президентові Байдену дослідити можливості для призначення додаткових членів Суду, більш помірні ж демократи вважали за краще зосередитися на наданні жінкам можливостей перервати вагітність поза межами рідного штату.

Однак схоже, що наразі необачність, а можливо навіть трохи жадібність, Кларенса Томаса підкинула його критикам чудовий подарунок.

Суддя Томас проти декларування

Історія з непрозорістю податкових звітностей судді тягнеться з 2011 р. Тоді виявилося, що він не задекларував «забула» майже $700К, які його дружина Вірджинія отримала від правопопулістського фонду Heritage Foundation. Цей факт Томас пояснив тим, що подружжя начебто «не розібралося, як заповнювати декларацію». Якщо цей факт вас не гніває, то ось вам ще факт: цей фонд виступає проти збройної допомоги Україні.

У квітні цього року видання ProPublica повідомило, що суддя «практично щороку» здійснював за кошти техаського магната і одного із найбільших донорів Республіканської партії Гарлана Кроу польоти на його приватному літаку і кругосвітні круїзи на його супер’яхті. Крім того, Томас нібито відпочивав на приватному курорті Кроу в Адірондаках і в приватному клубі Bohemian Grove, частка в котрому належить магнату.

Тоді ж ProPublica стало відомо, що одна з компаній Кроу у 2014 р. купила будинок і дві порожні ділянки на житловій вулиці в Савані, штат Джорджія, у Томаса, його матері та сім’ї його померлого брата. Суддя Томас не повідомив про продаж у декларації за 2014 р., а після операції компанія Кроу також оплатила капітальний ремонт будинку, де живе мати Томаса.

У травні 2023 р. ProPublica повідомила, що Кроу оплатив навчання в приватній школі Hidden Lake Academy внучатому племінникові (та підопічному) Кларенса Томаса Марку Мартіну. Банківські виписки свідчать, що місячна плата за навчання становила $6200. Загалом Кроу начебто витратив на рік навчання дитини у Hidden Lake Academy і ще за одну школу $100 тис.

Крім того, за даними розслідувачів, Кроу подарував Томасу раритетну Біблію, яка колись належала знаменитому громадському діячеві Фредеріку Дугласу, вартістю $19 тис., портрети судді та його дружини, а також зробив велику пожертву Школі права Єльського університету, де вчився Томас.

Очевидно, що одразу почали лунати заклики до вжиття дисциплінарних дій стосовно судді. Втім, як і завжди, «альтернативність» американської судової та політичної систем може врятувати суддю Томаса.

Немає етики поведінки — немає проблем

З усіх судів США Верховний суд є єдиним американським судом, що не має свого кодексу поведінки суддів. Існують певні загальні законодавчі вимоги стосовно обов’язку розкривати доходи та законність їхнього походження, але вони сформульовані доволі загально і не передбачають якихось дисциплінарних наслідків.

В 1972 р. Американська асоціація юристів опублікувала Типовий кодекс поведінки суддів, який мав на меті встановити обов’язкові правила поведінки суддів як на роботі, так і поза нею. Конференція суддів Сполучених Штатів офіційно прийняла Кодекс поведінки суддів на початку 1973 р.

Оскільки юрисдикція Конференції обмежена федеральними судами нижчої інстанції, Верховний суд повинен був прийняти кодекс самостійно, чого так ніколи й не відбулося.

Лише у 2011 р. тодішній голова Суду Джон Робертс присвятив річний звіт про федеральну судову систему питанню суддівської етики. Однак конкретики там було мало: Робертс дозволив, щоб судді «консультувалися» з Кодексом поведінки 1973 р., але додав, що «немає жодних підстав» для прийняття судом власного кодексу «як джерела обов’язкових етичних вказівок», зазначивши, що «кожен суддя має насамперед особисто прагнути дотримуватися високих етичних стандартів».

26 квітня 2023 р. сенатори Енгус Кінг (незалежний) та Лайза Меркавскі (республіканка) внесли законопроєкт про розробку етичного кодексу для Верховного суду. У разі прийняття, новий закон вимагатиме від Суду ухвалити протягом 1 року такий кодекс, оприлюднити його та призначити особу, відповідальну за дотримання його положень.

«Здорова демократія вимагає довіри: довіри до систем, довіри до інститутів і довіри до лідерів. Американці заслуговують на впевненість у тому, що кожна частина їхнього уряду – особливо найвищий суд країни – діє етично».

Сенатор Кінг

«Довіра американської громадськості до Верховного суду знаходиться на рекордно низькому рівні. Американці чітко дали зрозуміти свою стурбованість прозорістю — або, точніше, відсутністю прозорості  — Верховного суду та його суддів».

Сенатор Меркавскі

У відповідь на цю ініціативу Томас і решта суддів надіслали у комітет Сенату з питань судочинства звіт, де детально описується етика та практика суду. Голова Джон Робертс прокоментував, що всі вони дотримуються правил, незважаючи на відсутність незалежного забезпечення виконання таких.

У заяві судді вказали, що вони прагнули прояснити, як вони вирішують етичні проблеми, заявивши, що звертаються до «судових висновків, трактатів, наукових статей, дисциплінарних рішень та історичної практики суду та федеральної судової системи» або «порад від колег».

Щоправда, випадок із суддею Томасом показує, що, ймовірно, «поради» можуть лунати не лише з боку колег – і жодного впливу на посаду судді це не матиме.