​​Продовжуємо відслідковувати новини з Міжнародного суду справедливості, який розглядає спір між Україною та ерефією відповідно до Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Нагадаємо історію.

26 лютого Україна звернулася до Міжнародного суду справедливості щодо порушення росією Конвенції про запобігання геноциду . 
Особливістю спору є те, що його предметом не є вчинення росією геноциду проти українців. У цій справі:
(a) Україна посилається на право не бути об’єктом  звинувачень у нібито вчиненому нею геноциді, і відповідно –
(b)  росія не має права на військові дії проти України, що спрямовані на запобігання вигаданому геноциду.

16 березня Суд видав наказ про забезпечувальні заходи де:
(1) росія має негайно зупинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України;
(2) росія має забезпечити, щоб будь-які військові або нерегулярні збройні формування, які можуть керуватися або підтримуватися нею, чи будь-які організації та особи, які можуть підлягати її контролю або керівництву не вживали жодних заходів для підтримки військових дій;
(3) сторони мають утриматися від дій, які можуть поглибити спір або ускладнити його вирішення Судом.

Також, Суд погодився, що він має prima facie юрисдикцію у справі згідно зі статтею 9 Конвенції (будь-якій особі,  щодо  якої здійснюється розгляд у зв’язку з злочином  геноциду, гарантується справедливий розгляд справи на всіх стадіях розгляду).

Суд встановив строк для подання письмових заяв:

• до 23 вересня 2022 року для меморандуму України;
• до 23 березня 2023 року для заперечень рф.
• 1 липня Дмитро Кулеба повідомив, що Україна достроково подала свій Меморандум до Міжнародного суду ООН.
• 3 жовтня від ерефії до Суду надійшли попередні заперечення щодо юрисдикції Суду.

Озброївшись vpn-ом ми пірнули в зливну яму, яку в північних болотах називають сайтом министерства иностранных дел. Коротко, повідомлення для ЗМІ зводиться до того, що: 
— претензії України стосуються правомірності воєнних дій, Конвенція не має стосунку до застосування сили росією (тут росія повторює мантру про статут ООН і право на самооборону);
— Україна зловживає правом на звернення до Суду – “Конвенция 1948 г. была выбрана ею в качестве основания для подачи иска потому, что это – единственный международный договор с участием как россии, так и Украины, который допускает обращение в упомянутый Суд и при этом не содержит требования об обязательном досудебном этапе урегулирования спора”.

7 жовтня Суд видав наказ, яким встановив Україні строк до 3 лютого 2023 року на подачу письмової заяви на заперечення рф щодо юрисдикції Суду.

Крім того, вже 22 держави подали заяви про вступ у справу відповідно до статті 63 Статуту Міжнародного суду ООН (право на вступ у справу інших держав-учасниць конвенції у випадку спору про її тлумачення). Це крута тактика, яку раніше не використовували і тут, безумовно, слід зняти капелюха перед українськими дипломатами та юристами.

Чого чекати далі – далі Суд має призначити слухання у справі, на яких сторони представлятимуть власні позиції. А ми продовжуємо слідкувати.

Віталік Чемерис