Експерт Ради Європи, проаналізував для USAID український закон “Про санкції” і механізм конфіскації російських активів з точки зору Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. А я проаналізувала те, що він проаналізував.

У 2022 року в Законі “Про санкції” передбачили можливість конфіскувати активи фізичних і юридичних осіб, які сприяють російській агресії проти України. Рішення про конфіскацію приймає ВАКС в порядку, передбаченому КАС України. Але у Джеремі є зауваження.

Джеремі (Jeremy McBride)) є членом лондонської палати адвокатів Monckton Chambers, професор Central European University. Він займається захистом прав людини і працює з індивідуальними і міждержавними справами у ЄСПЛ. Зокрема, працював у справі Slovenia v. Croatia (на стороні Хорватії) і ilgar Mammadov v. Azerbaijan (на стороні Ігара). Ще Джеремі інколи викладає для українських суддів.

Зауваження Джеремі Макбрайда:

• За ст. 15 Конвенції, під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов’язань за цією Конвенцією. Але має інформувати про це Генерального секретаря Ради Європи. Україна не інформувала РЄ про вилучення активів в дохід держави в якості санкцій. Тобто не зможе на це посилатись, якщо хтось з тих, в кого забрали майно, подасть скаргу в ЄСПЛ.

• Короткі терміни. Відзив на позов Мінюсту про стягнення активів в дохід держави має подаватись протягом 2 днів з дня одержання позовної заяви. Сама заява прозглядається ВАКС протягом 10 днів з дня надходження. Апеляція на рішення має бути подана протягом 15 днів. Може виявитись, що це недостатній строк, щоб забезпечити стороні можливість опонувати, а отже – і право на справедливий суд та ефективний засіб захисту. 

• В Законі “Про санкції” (і в КАС) немає норм, які б гарантували що третіх осіб (співвласників майна, яке конфісковується чи осіб, яких Мінюст вважає номінальними власниками) повідомлять про розгляд справи.

• Не враховано, що причини неявки на засідання в такі короткі строки можуть бути поважними, а частина зацікавлених осіб взагалі не має реальної можливості з’явитися. Оцінку поважності неявки на засідання взагалі не передбачено. Засідання не переносяться.

• Не враховано, що в особи могло не бути реального вибору – чи брати участь в діяльності, за яку можливе накладення санкцій, чи ні (наприклад у випадку, якщо санкції пов’язані зі сплатою податків у російський бюджет).

• Неконкретні формулювання підстав для застосування конфіскації (перелік підстав наведений в ст. 5-1 Закону, не сказала б, що він неконкретний).

• Певні дії щодо активів, передбачені іншими законами (арешт, застава, інші обтяження) – не перешкоджають вилученню активів в дохід держави. Це може призвести до порушення прав третіх осіб.

До чого це може призвести, у разі розгляду скарги на рішення ВАКС у ЄСПЛ (не обов’язково призведе, ідеться про ризики, а реальність залежить від якості роботи суду і Мінюсту):

• констатація порушення ст. 6 та ст. 13 Конвенції (наприклад, якщо в сторони або третьої особи не було реальної можливості взяти участь в судовому розгляді і надати свої заперечення, бути повідомленою про судових розгляд)
• констатація порушення ст. 7 Конвенції (“Ніякого покарання без закону”. Суд може прийти до висновку, що санкції у вигляді вилучення майна є покаранням за злочин, у розумінні конвенції, а процес судового розгляду не дасть достатньо гарантій захисту прав власника чи третьої особи)
• констатація порушення ст. 1 Першого протоколу до конвенції (права власності) – все очевидно, думаю пояснень не потребує. 

Автор проаналізував практику ЄСПЛ для того, щоб зрозуміти, наскільки ймовірно, що ЄСПЛ прийде до висновку, що було порушення конвенції. Навів декілька прикладів. Лише в одному до заявника застосовувалась санкція у вигляд конфіскації активів – “Аль-Дулімі та компанія “Montana Management inc.” проти Швейцарії. 

Майно Аль-Дулімі, колишнього іракського посадовця, конфіскували та спрямували у Фонд розвитку Іраку на підставі резолюції Ради безпеки ООН. Аль-Дулімі скаржився на порушення права на справедливий суд. Про порушення права власності не йшлось, тому що Швейцарія не ратифікувала Перший протокол до Конвенції

Суд прийшов до висновку, що порушення прав Аль-Дулімі було (ст. 6 і ст. 13) тому що Швейцарія мала змогу сама вирішити як імплементувати в себе міжнародні зобов’язання щодо застосування санкцій. І мала б діяти у відповідності з принципами, закладеними в конвенції: 

а) перевірити, чи заявника внесено до санкційного списку не свавільно, а були якісь підстави;

б) дати можливість заявнику подати свої докази і аргументи в суді.

Оскільки цього не було, то хоча конфіскація переслідувала законну мету, баланс між інтересами заявка і суспільства не був дотриманий. 

Тим часом ВАКС конфіскував активи уже 21го російського посіпаки.