​​Розслідування NYT про бекстейдж індійських хакерів і мегагалери Dechert

Dechert хакери
Dechert хакери

​​Якщо вашу пошту не зламують індійські хакери на замовлення американських лоєрів в інтересах арабського емірату, а ви за це не скаржитесь до лондонського суду, — чи ви взагалі існуєте? Ось вам суботнє легке чтиво під пізнє ранкове богемне Просєкко з еспресо.

Розслідування NYT про бекстейдж індійських хакерів і мегагалери Dechert. І трохи про те, як ірано-американський бізнесмен намагається перевзутись у повітрі з шахрая на жертву кіберзлочинців.

Колись ми розповідали, а раніше ще тут розповідали, що державна контора з емірату Рас-аль-Хайма (Ras al Khaymah) звинуватила Фархада у кидалові, при чому, у Високому суді Лондона вона посилалась на документи, листи і записи Азіми, які нібито випадково знайшлися онлайн. Буквально, спливли поп-апом одного дня на чиємусь екрані у тому еміраті (все одно не запам’ятаю назву). Суд визнав факт шахрайства і навіть постановив, щоб Азіма виплатив $4,2 млн на користь позивача, втім, і походження документів суддю зацікавило. Тож Азіма перехопив подачу і поскаржився там же, в Лондоні, на американську галеру Dechert, за те що вона його хакнула в інтересах своїх клієнтів, отих шейхів. Хоча в анамнезі цієї галерки є ще більша дічь: її звинувачували у шантажі, тортурах і викраденні.

Пригоди Фархада і його даних, як порахували у The New York Times, охопили ОАЕ, США та Індію і тепер можуть викрити міжнародну схему зламів на замовлення.

Фархад і кіберзлочини
Отже, сотні емейлів, повідомлень і документів пана Азіми вкрали та й вивалили онлайн. Отакий злам поштових скриньок і публікація переписок дуже еволюціонував як злочин: від помсти колишнім — до передвиборчих перегонів і бізнес-батлів. Погодьтесь, ніхто з нас не веде навіть робоче листування настільки бездоганно, щоб легко засвітити клієнтам якийсь свій чатік. Якийсь свій чатік з колегою. Якийсь свій чатік з колегою про цього клієнта.

Втім, у судах по-різному ставляться до хакнутих чатіків. Якщо в США, як правило, нехтують вкраденими доказами, то у Великобританії немає заборони використовувати хакнуті записи, якщо тільки сторона справи особисто не причетна до крадіжки.

Кіберзлочини і писаки

Та знаєте, для ЗМІ також немає толкового мануала, як і що слід робити з незаконно наритими документами. Ньюзруми роками страждають, намагаючись винайти ідеальну схему роботи і перевірки таких джерел.

От Келлі Макбрайд (Kelly McBride) з американського Poynter Institute, серйозної організації, що вчить журналістів і досліджує розвиток цієї професії, впевнена, що працюючи з хакнутим контентом, журналісти просто таки зобов’язані шукати мотив зламу і зливу даних, щоб не стати знаряддям у чиїхось розборках.

Кіберзлочини та Індія

Бажання Азіми довести, що він в цій історії не тільки гімно, але й самурай, привело його до Індії. Виявилось, що там є рій фірм, які на замовлення хакають активістів, журналістів, учасників судових процесів you name it. В пошті Азіми знайшлись фішингові листи, з яких стирчали вуха індійських хакерів за викликом. Тепер адвокати доводитимуть в суді, що саме галера Dechert нацькувала індійські CyberRoot Risk Advisory і BellTroX на Азіму.

Але свідки, які підтвердили б співпрацю індусів з америкосами морозяться, справа Азіми розпадається, як чортів бургер, щойно ти до нього торкаєшся, і що там зостанеться до наступного року, на коли заплановано початок слухань, неясно.

Теоретично, справа Азіми може викрити схематозіще хакінг-ез-е-сервіс. Ну, а ми чого про це пишемо? Та тому, що п̶р̶о̶ ̶ц̶е̶ ̶п̶и̶ш̶е̶ ̶T̶h̶e̶ ̶N̶e̶w̶ ̶Y̶o̶r̶k̶ ̶T̶i̶m̶e̶s̶ зливи документів трапляються часто, але нечасто говорять про наслідки використання таких джерел у суді.

@kater19

Сам лонгрід НЙТ ось