Site logo
Ілля Костін, позивний "адвокат"

Ілля Костін, позивний “адвокат”

2022-03-18

Ілля Костін у мирному житті був партнером адвокатського об’єднання “Правовий альянс”. У 2014 році він пішов добровольцем до збройних сил України. У перший же день нової війни він прибув у розпорядження своєї частини.

Діма Гадомський (петоння),
Сергій Сидоров (розшифровка),
Оля Панченко (коректура) і
Марія Матяшова (фото)

Ілля Костін, позивний "адвокат"
Фото Марії Матяшової.

За кілька кілометрів до місця дислокації Іллі під Броварами він із іншим військовим зустрічають нас і інструктують: якщо ми зупиняємося, вискакуємо із машини і падаємо на землю, робіть так само. Я хотів запитати, коли треба обісратися, до того, чи після, але чомусь не питаю. Тут тихо, вовтузяться собаки, пострілів і прильотів не чути, але все одно якось тревожно.

Як ти зустрів початок війни?

24 лютого я спокійно спав на своїй дачі у Тернівці, Баришівський район тут недалеко від Києва. Ми прям відчували це все і з товаришами домовились, якщо що, діяти разом. Мені дзвонить Тарас, каже, що почалося. Я перелізаю через забор до мого сусіда – він мій старшина у 2014-му році, ми розуміємо, що потрібно рвати до Києва. У мене контракт резервіста, і я мав бути протягом доби у своїй частині. Я приїхав додому, зібрав речі.

І тебе одразу сюди відправили?

Ні, усе відбувалось по-іншому. Я чекаю друга, він каже, що у заторі, я тоді сів на мотоцикл і з усіма баулами своїми приїхав до частини. Ми зайшли насправді одними з перших, я тоді познайомився з Льошею і його товаришами. Нас записали, і через 20 хвилин – ми навіть не стали чекати на форму – сіли на машину і поїхали сюди.   

А чому саме сюди, це було твоє рішення?

Ні, тут мій командир, тут мій батальйон, ми тут тримаємо оборону, і тут постійно фронт.

Ці воронки поряд з нами від смерчів – це тоді й сталось, у перший день?

Ні, це десь три дні тому прилетіло.

Я був впевнений, що буде війна. У мене навіть була така фобія, що почнеться війна, а я через хворобу або вік вже не зможу тримати автомат. Ця фобія пройшла.

Як ти оцінюєш за рівнем безпеки місце, у якому ми зараз знаходимося?

Ми знаходимось в глибокому тилу, але сюди долітає будь-яка артилерія, крім, можливо, мінометів. Вони ж накривають в основному позиції, а це летовище їм не цікаве, ну хіба що крім висадки десанту. Це будуть смертники, але вони людей не бережуть зовсім. А от там, у Русанові, вже лінія фронту.

Ти зараз на своєму місці?

Мені, чесно кажучи, пощастило, поки що. Військові дуже цінують людей з вищою освітою. І я тут не на передовій, тут не Донбас, де треба сидіти в окопах. Ми не доїхали до Русанова десять кілометрів, там зараз важче і постійно йде бій, трупи усюди.

Чи я на своєму місці? У будь-який момент я можу опинитись будь-де, і навіть командування може взяти автомати і піти в окопи, отака зараз війна.

Як зараз виглядає твій день?

Прокидаюсь як вийде. Насправді нам щастить, ми спимо нормально, тільки от у перші дні – дві-три години у кращому випадку. Зараз, якщо виїзду немає – годин п’ять, це нормально.

На скільки тебе ще так вистачить?

Да ну, нормально усе. Місцеві дали будинок, у нас там обладнання, ми з ним працюємо. Насправді, людина дуже витривала. І вбивають лише дві речі – по-перше, це обстріли. Я вперше зрозумів, що таке обстріли, в 2014-му році. Це думати в критичній ситуації, ти хвилюєшся, але ти думаєш, і саме зараз у багатьох людей відбувається адаптація до обстрілів.

А контактний бій – це зовсім інше, ніж обстріл. У нас там Димерка на передовій, вони намагались пройти через річку, і то був контактний бій – з їхнього боку танки і БМП, з нашого джавеліни, РПГ. Там досі стоять два спалені танки, три БМП, ще один ми собі забрали.

Давай про страх. Я, наприклад, сцикло. Але в мене зараз страху немає. Чому так?

То ти просто не знаєш.

Поясни, коли тобі стало страшно, максимально сильно з 24-го числа.

Я насправді у контактному бої був лише один раз, ще на Донбасі – на позиції “Фасад” перед Щастям. І страшно було у момент переходу до активної стадії такого бою, коли бачиш, що ось воно почнеться.

Тут відбувається перехід від стадії “цивільний” – коли плануєш, думаєш, коли скінчиться війна, і що будеш робити, і спочатку сидиш, на тебе йдуть росіяни у повний ріст, ти їх крошиш і думаєш, що навіщо цих срочників 20-річних на тебе послали?

А потім, десь день на п’ятий, відбувається перехід до іншої стадії, що день пройшов, година минула, ти живий, довкола тебе живі, і це добре. Ти перестаєш прораховувати, а просто живеш.

До 2014-го року у тебе не було військового досвіду, ти тоді вперше узяв до рук автомат?

Так, я лише у 2014-му почав воювати, і зараз я дивлюсь на кадрових офіцерів, у порівнянні з ними я досі цивільна людина.

А в чому відмінність, крім планування?

Швидкість реакції, і я забагато думаю.

Ти після 2014 року, коли дембельнувся, був впевнений, що знов буде війна?

Так, я був впевнений, що буде війна. У мене навіть була така фобія, що почнеться війна, а я через хворобу або вік вже не зможу тримати автомат. Ця фобія пройшла.

Що найцінніше ти маєш на собі зараз?

Нічого такого немає, жодних талісманів. Єдине, мені ще в 2014-му в синагозі (так, я єврей) подарували книжку-збірку молитв на всі випадки життя і на всі свята. От я її і таскаю з собою, хоча вона важка. Я постійно перебираю речі, деякі викидаю, потім знову буду перебирати і викидати, рюкзак стає все легше.

Заради кого ти тут зараз, і заради кого ти був в 2014-му?

Заради землі, я дуже люблю цю землю.

Що для тебе буде закінченням війни?

Закінченням буде підписання мирної угоди з якоюсь територією, це буде значити, що ми вистояли, і майбутнє є.

Тобі сняться сни?

Ну, я сьогодні товаришам розказував. Дружина снилась, і квартира в Сімферополі снилась, я там народився.

Про клієнтів зараз згадуєш?

У моєму житті багато щастя, бо мене оточують справжні друзі, які узяли усі турботи про клієнтів на себе. Клієнти в надійних руках.

Толік Кисельов, із яким ми робили попереднє інтерв’ю, передавав тобі побажання козацького здоров’я. Що ти хочеш побажати Андрію Фортуненку, з якими ми будемо робити інтерв’ю після тебе? 

Слава Україні – ось що можу передати.

Ілля Костін, позивний "адвокат"
Фото Марії Матяшової

We use cookies to improve your experience on our website. By browsing this website, you agree to our use of cookies.

Sign in

Sign Up

Forgotten Password