|

X проти Австрії або Гітлер як одвічний символ примусу в медицині

X проти Австрії або Гітлер як одвічний символ примусу в медицині

Інтелектуальна майстерність антиваксів, останнім часом, здається, пробила 80 рівень: то вони про Конституцію згадають (зізнатись, доволі вибірково), то конвенцію Ов‘єдо з «чипуванням» притягнуть… А термін «ковідофашизм», закладаюся, вже встиг намуляти очі активним ФБ-юзерам (звичайно, все залежить від упоротості френдів). Проте наш «глибинний народ» – далеко не перший, хто додумався притягувати фашизм до ситуацій, коли держава починає вимагати від громадянина виконання певних медичних процедур. 

X. проти Австрії

Одного разу татко віденського студента Х. подав позов, у якому просив суд визнати, що Х. –  не його дитина. Суд, певна річ, призначив медекспертизу (аналізи), від якої Х. тупо відморозився. Суд трохи прифігів від такого розкладу й ухвалив рішення примусово привести Х. до лабораторії. Той пробував скаржитися в Апеляційний суд Відня, але й там йому дали відкоша.

І Х. пішов шукати щастя у Страсбург (так, до ЄСПЛ). Він планував оскаржити постанову суду по ст. ст. 2, 5 і 8 Європейської конвенції (право на життя, на свободу й особисту недоторканість та повагу до приватного і сімейного життя).

І упор наш знайомий робив на те, що віденські суди посилалися у рішенні провести аналіз на постанову, видану 1943 р. – себто, в період окупації Австрії Райхом. Тому він назвав її у позові «відповідною нацистській ідеології» й «такою, що порушує права людини».

Щось нагадує, правда?

Але – not so fast. На той час  (а діло було в 1979 р.) існувала Європейська комісія з прав людини, яка робила висновок щодо прийнятності скарг для розгляду в подальшому Судом.

І ця Комісія позицію Х просто розгромила. У рішенні щодо прийнятності вона вказала, що:

  • по-перше, право на життя не порушено, бо Х. не надав пруфів, що ці аналізи здатні були б загнати його у могилу (лише у супротивному разі можна було б задіяти ст. 2)
  • по-друге, від факту батьківства залежало б чимало ніштяків типу визначення черги спадкування чи соцвиплат – отож, громадський інтерес був тут значно вищий за фобії Х., що нехороший дохтор зробить йому щось погане. На сторожі цього інтересу й стояла постанова 1943 р., яку «нацистською», отож, називати було б максимально некоректно. 

Найцікавіше, що ці непереконливі, м’яко кажучи, позови Х. сформулювали й підтримували цілих троє віденських юристів, робота яких, певно, вартувала купи шилінгів.

А ситуація з антиваксами вкотре доводить, що все нове – це добре призабуте старе.

🖋@Baudouin_Myronenko
🖍@MentalDesecrator

До речі, якщо ви не читали наш огляд практики ЄСПЛ по вакцинації, то ось же він: