Цієї пʼятниці, тобто завтра, суд розгляне клопотання прокуратури про зміну запобіжного заходу для Андрія Коболєва. Замість застави у сумі 229 мільйонів гривень прокурор просить тримання під вартою з альтернативою у 365 мільйонів. Назар Кульчицький ознайомився із клопотанням і прискіпливо його розібрав.

Дисклеймер. Дружина Андрія Коболєва Світлана Панаіотіді є членкинею Борду спілки мертвих юристів, отже в нас є конфлікт інтересів, і це зупиняє нас від того, щоб писати редакційні статті. Але не зупиняє нас від того, щоб збирати думки інших сторін. У даній ситуації конфлікту інтересів ми не узгоджуємо тексти і не редагуємо їх (хоча зазвичай ми все дуже потужно редагуємо).

Прокурор обгрунтовує необхідність зміни запобіжного заходу двома аргументами:

1. критика НАБУ з боку політичної партії «Демократична сокира»;
2. невнесення застави у визначеному судом розмірі.

Щодо критики НАБУ

НАБУ стверджує, що партія «Демократична сокира» контролюється Андрієм Коболєвим і саме цим пояснюється критика Демсокирою НАБУ та збір коштів для його застави (партія Демократична сокира запустила збір коштів для сплати застави для Андрія Коболєва — примітка редактора).

Буцім би, Андрій Коболєв через голову Ради громадського контролю НАБУ чинить на них тиск, вимагаючи від прокурорів та детективів пояснень щодо зібраних доказів.

Детектив та прокурор вважають, що вся РГК НАБУ контролюється представниками Демсокири і вони можуть незаконно притягнути детективів до дисциплінарної відповідальності чи завадити їх кар’єрному росту.

Звичайно, немає жодного посилання на докази, які б підтверджували ці твердження.

Вся ця теорія змови базується на тому що один з представників Демсокири у інтерв’ю сказав, що Коболєв колись зробив декілька пожертв на діяльність партії.

Якби НАБУ намагалось закрити Андрія Коболєва за публічну критику і незгоду з позицією сторони обвинувачення, то можна було б говорити про порушення ст. 10 Конвенції.

В даному випадку НАБУ пішло далі і намагається покарати Андрія Коболєва не за його власні дії чи висловлювання, а за дії непов’язаної з ним структури.

Також цікаво те, що згадані у клопотанні особи входять до складу РГК НАБУ уже декілька років і за цей час я не чув з боку НАБУ жодної крити РГК, але як тільки Демсокира розкритикувала НАБУ, зразу полетіли звинувачення у продажності і узурпації влади.

Страшно подумати, якою ще може бути реакція на критику НАБУ, наприклад, Центром протидії корупції.

Детальний розбір кримінальної справи щодо премії Андрія Коболєва читайте тут (щоправда, там дуже багато):

Андрій Коболєв: 10 млн доларів застави і синдром ТікТок-правосуддя

Щодо розміру застави

Обґрунтування дуже просте – протягом 2017-2022 р. Андрій Коболєв отримав доходи, що перевищують 365 000 000 грн, а тому він може внести таку заставу, а 229 000 000 не вніс, бо перешкоджає слідству.

Звичайно ж, відсутнє обґрунтування та докази того, що Андрій Коболєв має у своєму розпорядженні 365 + млн.

І НАБУ/САП це прекрасно розуміють, оскільки, далі у клопотанні кажуть, що просять розмір застави, який перевищує реальні можливості Коболєва, бо так їм повелів Європейський суд у справі «Мангурас проти Іспанії».

НАБУ з САП прекрасно розуміють, що така сума застави не може бути внесена і що визначення застави у такому розмірі буде безальтернативним триманням під вартою.

Саме тримання під вартою є їх реальною метою.

ЄСПЛ нас прикриє

Також стабільною практикою є спроби НАБУ/САП обґрунтовувати свої захцянки практикою Європейського суд.

Вперто ігнорується те, що Конвенція була створена для захисту приватної особи від держави, а не навпаки. Конвенція та практика Європейського суду не можуть застосовуватись для обґрунтування порушення прав людини.

Але в кожному клопотанні про обрання запобіжного заходу прокурори використовують практику Європейського суду як виправдання для порушення прав людини. Ну не те щоб справді практику ЄСПЛ, а вирвані з контексту фрази. Не є винятком є і ця справа.

Як я вже казав, детективи/прокурори стверджують що рішенням Європейського суду у справі «Мангурас проти Іспанії» дозволено визначати заставу у розмірі, що значно перевищує реальні можливості підозрюваного, аби гарантувати впевненість у тому, що особа не уникне покарання.

Що ж насправді сказав Суд у даному рішенні. Якщо коротко, то п. Мангурас був капітаном нафтового танкера, посадив його на мілину біля берегів Іспанії і витік нафти спричинив одну з найбільших екологічних катастроф. Йому було обрано як запобіжний захід тримання під вартою із заставою у 3 000 000 Євро. Заставу було внесено страховою компанією роботодавця п. Мангураса і той певний час перебував на території Іспанії, а потім йому взагалі дозволили повернутись у Грецію, з обов’язком з’являтись на судові засідання.

Пан Мангурас скаржився, що застава була непомірною для нього. Європейський суд зазначив, що розмір застави дійсно перевищував статки заявника, проте, виходячи зі практики страхування нафтових танкерів, національний суд наперед знав, що страхова компанія внесе за п. Мангураса заставу у розмірі 3 000 000 Євро.

Тому суд, визначаючи такий розмір застави, знав, що заявник не буде перебувати під вартою.

Така позиція Європейського суду трохи не збігається з тлумаченням НАБУ/САП та обставинами справи Андрія Коболєва, принаймні, у рішенні апеляції ВАКС я не знайшов посилання на те, що хтось виявив бажання внести заставу у розмірі 229 000 000.

Ще одним безглуздям є посилання на рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі».

Детектив/прокурор стверджують, що оскільки Андрій Коболєв підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено позбавлення волі до дванадцяти років, то він може втекти, а тому необхідно помістити його в СІЗО на два місяці.

Як обґрунтування  використано друге речення п. 29 згаданого рішення

«Суд не ставить під сумнів того, що позбавлення волі може за певних виняткових обставин бути єдиним способом забезпечити присутність обвинуваченого, зокрема, зважаючи на характер його особистості або скоєного правопорушення, а так само на суворість можливого покарання.»

Однак слідство вирішило за краще не використовувати решту цього абзацу:

«Однак, треба, щоб підстави, на які посилається влада, обґрунтовуючи застосування запобіжного заходу, пов’язаного з позбавленням волі, були доповнені конкретними фактами, що мають відношення до підозрюваного. Інакше кажучи, треба, щоб наведені органами влади мотиви видавались, з врахуванням обставин справи, переконливими і доречними.»

А оскільки реальних фактів, що підтверджують необхідність тримання під вартою, немає, то детективи/прокурори вирішили загубити цю частину абзацу.

Майже у всіх клопотаннях про обрання/зміну запобіжного заходу обґрунтування ризиків зводиться до того, що у людини є ноги, руки, голова, а отже вона може втекти, знищувати докази, тиснути на свідків і вчиняти нові злочини.

Клопотання ґрунтуються не на обставинах конкретної справи, а на презумпції злочинної природи людини.

Я знаю лише декілька рішень, в яких ЄСПЛ погоджується з тим, що тримання під вартою на початковому етапі могло ґрунтуватись на таких припущеннях, одне з таких рішень у справі «Арутюнян проти Росії».

І знаєте, у чому відмінність між цією справо і більшістю справ НАБУ?

Арутюнян був «вором в законе», а тому Суд погодився з тим, що його становище у кримінальному світі дозволяло йому з легкістю переховуватись, чинити тиск на свідків та вчиняти інші злочини.

Якщо коротко, то дана справа мало чим відрізняється від багатьох інших справ НАБУ, в яких непомірна застава має схилити людину до співпраці та укладання угоди, і не через беззаперечність зібраних доказів, а через неготовність провести декілька наступних років у СІЗО.

Що суттєво відрізняє дану справу, то це намагання покарати Андрія Коболєва за широку суспільну підтримку, яка й може йому допомогти та привернути увагу суспільства до методів роботи правоохоронних органів.

Назар Кульчицький